Свято Матері Божої з гори Кармель припадає на 16 липня. Ім’ям Пресвятої Діви Марії як покровительки ордену кармелітів є Божа Матір з гори Кармель. Наприкінці XII і до середини XIII століття християнські відлюдники вперше оселилися на горі Кармель у Святій землі і стали відомі як кармеліти.
Гора Кармель — це гора посеред Галілейської рівнини, на якій пророк Ілля викликав чудо вогню від Господа, щоб показати народу Ізраїлю, який заблукав, що «Господь є Бог!» і що пророки Ваала поклонялися фальшивому богу.
Ченці побудували каплицю посеред своїх скитів і присвятили її Пресвятій Богородиці. Мирне існування відлюдників на горі Кармель завершилося, коли це місце захопили мусульмани, які в той час наступали на християнські держави, засновані хрестоносцями. Послідовники пророка Мухамеда зневажливо ставилися до християн загалом, та до медитаційної практики кармелітів зокрема.
Кармелітам довелося перебиратися до Європи. Хоча у 1226 році їх Орден було затверджено папою Гонорієм III, на превеликий подив, європейці не надто радо прийняли нову спільноту. Інші чернечі згромадження ставилися до кармелітів з підозрою і пересторогою.
Переломним моментом стало об’явлення Богородиці у ніч з 15 на 16 липня 1251 року святому Симону Штоку, одному з очільників ранніх кармелітів в Англії. Марія дала йому коричневий скапулярій, «шату ордену», як знак того, що Вона визнає кармелітів своїми братами та обітницю спасіння, завіт миру і вічного зобов’язання щодо всіх, хто носитиме кармелітський скапулярій.
Також Богородиця уділила кармелітам славнозвісний «суботній привілей». Марія обіцяла, що хто з побожністю прийме скапулярій, гідно його носитиме і помре в ньому, того Вона сама виведе з Чистилища першої ж суботи по його смерті.
Свято Матері Божої з гори Кармель остаточно було встановлене кармелітами десь між 1376 і 1386 роками. На початку ХХ століття Папа Пій X постановив, що благословення Пресвятої Богородиці, пов’язане зі скапулярієм, поширюватиметься на всіх, хто носитиме цю шату Матері Божої з гори Кармель.