Перейти до вмісту

Спомин Блаженної Марії від Втілення

«Я бідна жебрачка, яка благає вас про Божественне Милосердя, і щоб я

могла кинутися в обійми вірі».

Блаженна Марія від Втілення (в миру Барбара Аурійо) народилася в Парижі 1 лютого 1565 року. Її батьки належали до найдавніших паризьких родів. До її народження кілька її братів і сестер померли ще у зовсім юному віці. У той час, поки її мати чекала народження дочки, вона пообіцяла присвятити її Пресвятій Богородиці, одягати її у біле вбрання до семи років і жертвувати в церкві Пресвятої Богородиці.

Марія народилася здоровою дитиною і була охрещена як Барбара Аурійо на наступний день після свята Успіння Пресвятої Богородиці. Дівчинка мала лагідну вдачу та була дуже скромна. В одинадцять років вона потрапила на стажування до монашого дому ордена Святої Клари поблизу Парижа, де мала тітку по материнській лінії.

Барбара постійно вдосконалювалася в чеснотах і прагнула бути ближчою до Бога. Коли вона повернулася додому у віці чотирнадцяти років, то хотіла вступити до одного ордену для догляду за хворими в Парижі, але її батьки виступили проти цього плану. Мати повідомила, що ніколи не дозволить їй стати черницею.

Молода дівчина повірила, що Ісус промовляв до неї через її матір, і послухалася. Після кількох пропозиції від юнаків зі шляхетних родів, Барбара, ще до настання вісімнадцятиріччя вийшла заміж за П’єра Акарі де Вільмора, який виявився благочестивим і милосердним чоловіком. У них народилося семеро дітей, яких мати виховувала з великою турботою.

Вона вчила їх ніколи не скаржитися на обставини чи людей, вселяла в них огиду до брехні і намагалася змусити розпізнати в своїх серцях будь-які прояви марнославства. Три її доньки стали черницями-кармелітками, а з трьох синів перший отримав ступінь магістра, другий став священиком, а третій обрав військову кар’єру.

Коли її чоловіка звинуватили у зв’язках з протестантами-гугенотами, його майно було конфісковане. Марія прийняла таку ситуацію без нарікань, і активно захищала свого чоловіка в суді, пишучи листи та надаючи докази його невинуватості. П’єра виправдали і через три роки дозволили повернутися до міста.

Барбара була настільки вправна під час розподілу милостині, що в часи голоду заможні люди, які бажали допомогти бідним, передавали свою милостиню через її посередництво. Серед людей, що відвідували її дім, були і двоє майбутніх святих – Вікентій де Поль та Франциск Сальський.

Барбара жила в дусі поточних реформ чернечих орденів і була залучена до заснування нових конгрегацій, які відроджували дух побожності у Франції. Своїми зусиллями вона заслужила титул засновниці осередку ордену кармелітів у цій країні. Також Барбара сприяла діяльності у Парижі перших урсулянок, які займалися вихованням молоді.

Її чоловік помер у 1613 році, після чого Барбара попросила прийняти її до ордену босих кармеліток. Тоді вона і взяла ім’я Марія від Втілення. В монастирі в Ам’єні, де жила Марія, її власна дочка виконувала обов’язки настоятельки. Це виявилося для жінки серйозним випробуванням у плані смирення. Марія померла 18 квітня 1618 року, в середу Великоднього тижня, у віці п’ятдесяти двох років. Її беатифікував Папа Пій VI у 1791 році.