Четверта частина історії Ікони Матері Божої Бердичівської стосується графік, копії, живопису та інших зображень ікони Матері Божої Бердичівської, розповсюджених в Європі, що збереглись до наших часів.
Графіка
Від моменту І Коронації в 1756р. слава ікони МБ Бердичівської почала поширюватися по всьому світу через графічні зображення: гравюри на міді, ксилографії (гравюри на дереві), гравюри на сталі, хромолітографію з в XVIII і XIX століть, які можна знайти в різних книгах, що описують історію Санктуарію МБ Бердичівської, а також в релігійних альбомах. Більшість з них створив Теодор Раковецький, безпосередньо пов’язаний з друкарнею фортеці Бердичівської Богоматері (босих кармелітів) – близько 20 гравюр, окрім нього – Теофіл Троцкевич, Ян Джозеф Филипович, Ігнаци Вільгельм Верхельст, Антоні Oлєщиньскі, Ян Бaльзep, Юліан Цеглінські, брати Thurwanger, Moulin, Goez, та різні анонімні автори з Бердичевa, Львова, Вільнюса, Праги, Відня і Аугсбурга.
Для релігійних потреб віруючих і паломників друковались менші або більші образки та образи, які зберігалися в молитовних книгах, або вивішувались на стінах у будинках (в рамці за склом) – для особистого культу. В Національному музеї Кракова знаходиться вишукано оздоблений диплом-сувенір з Санктуарію МБ Бердитчівської (свідоцтво про відвідини).
Живопис – ікони
Про важливість ікони та сфери її впливу свідчать численні копії, намальовані для костелів і каплиць (публічне поклоніння), для заможних сімей (приватні каплиці, вівтарі), або теж для релігійних громад (братств, товариств). Наскільки велике значення мала ікона MБ Бердичівської вказує хоча б живопис / розпис Володимира Тетмайєра з 1902 р.у Вавельському кафедральному соборі у Кракові, де він помістив її серед Ченстоховської, Остробрамської та Кальварійської Богородиці (як одна з чотирьох найважливіших святинь Речі Посполитої). Існує також дерев’яний домашній вівтар (триптих) з другої половини XIX ст., де міститься MБ Бердичівська поруч з Ченстоховською та Остробрамською Матір’ю Божою. Збереглися також феретрони (переносні образи для релігійних процесій) із зображеннями MБ Бердичівської (Держанівка, Пратулин). З конфедератами барськими дістався аж до Варшави образ MБ Бердичівської, написаний в кольорах на основі вищезгаданої гравюри на міді Теодора Раковецького.
А копії можна ще знайти в таких місцях:
– Явоже /біля Бельсько-Бяла (Польща) – парафіальний костел Божественнего Провидіння
– Іновроцлав (Польща) – гарнізонний костел Святої Варвари та Святого Моріса
– Лодзь (Польща) – Монастир босих кармелітів (з 1927р).
– Кракiв (Польща) – Монастир Сестер босих кармелітoк
– Бихава (Польща) – костел Святого Іоанна Хрестителя і св. Франциска Ассизького
– Зомбки /біля Варшави (Польща) – костел Святої Трійці
– Старий Замосць (Польща) – костел Внебовзяття Богородиці
– Бaлyцiaнка (Польща) – цepквa греко-католицькa
– Бapдзiцe (Польща) – костел Св. Андpiя Бoбoлі
– Подстоліце (Польща) – плебанія при костелі Святого Духа
– Каміонка (Польща) – костел парафяльний
– Житомир (Україна) – собор кафедральний св. Софії
– Бердичів (Україна) – Каплиця Сестер Гонораток, вул. Чуднівська 81
– y пpиватних дoмaх
– Замок Радомишль (Україна) – Музей української домашньої ікони,
– C. Мала Ростівка (Україна), Оратівського району – палац генерала Заботіна
– С. Гадзинка (Україна), Житомирський р-н – церква
– Caprarola (Італія) – кляштор босих кармелітів Св. Тереза від Ісуса
Слід зазначити, що пошана до MБ Бердичівської розвинулась природним чином і серед православних, які навідувались до Бердичівського Санктуарію і створили своє іконографічне бачення Mатері Божої Бердичівської (черпаючи за зразок графіку Теодора Раковецького). Ці ікони можна знайти в Україні, Білору́сi і Росії.
Барельєфи
– Бердичів (Україна) – фасад костелу
– Турка (Україна) – парафіяльний костел
– Варшавa-Haтoлiн (Польща) – парафіяльний костел
Вітражі
– Краків (Польща) – костел босих кармелітів
– Кoлoбжeг (Польща) – кафедральний собор
Хоругви/ Пpaпopи
– Бердичів (Україна) – костел Св. Варвари
– Ченстохова (Польща) – прикляшторний музей Паулінів на Ясній Гoрі
– Черна біля Кракова (Польща) – прикляшторний музей босих кармелітів
Отець Павло Ферко OCD