Третя частина історії ікони Матері Божої Бердичівської буде присвячена коронації чудотворної ікони, що свідчить про найвищу пошану і подяку віруючих Марії за отримані благодаті.
Перша коронація
22 липня 1642 р був освячений нижній храм п.н. Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, св. Архангела Михаїла, св. Йоана Хрестителя і св. Йоана Євангеліста. У зв’язку з цим меценат жертвує для храму сімейну коштовність, відому благодатями в родині Тишкевичів, ікону Матері Божої Сніжної – копію римської з храму Санта-Марія-Маджоре. Єпископ київський Станіслав Заремба, щасливо оздоровлений завдяки молитві перед нею, 23 травня 1647 року урочистим актом оголосив ікону Матері Божої Бердичівської чудотворною. Під час боїв з козаками і татарами кармеліти залишили Бердичів у 1648 році і вивезли ікону до Львова, де вона пробула 73 роки. Після її повернення і розбудови храму чудотворний образ приваблює паломників усіх християнських конфесій. У 1752 р. зібрані на загальному Сеймі в Гродні посли Речі Посполитої вирішили отримати дозвіл від Святого Престолу на коронацію ікони. Папа Бенедикт XIV не тільки погодився, але й сам замовив корони з чистого золота, прикрашені смарагдами. Коронація відбулася з королівською пишністю 16 липня 1756 р. за межами міста, там, де була збудована каплиця з одинадцятьма вівтарями, яка могла вмістити 20000 паломників. Головним коронатором був єпископ київський Ігнатій Каєтан Солтик.
Потім під звуки труб, барабанів і гуркіт гарматних залпів, в урочистій процесії, у якій взяли участь духовенство, монахи, братства, паломники і прихожани (кількістю бл. 50 тис. осіб) та понад 6 тис. гусарів і танкових ескадронів, ікону перенесено до костьолу. Архітектор споруди Ян де Вітте звів храм у стилі бароко. Святиня має форму латинського хреста, увінчаного куполом над високим тамбуром. Настінні розписи інтер’єру (який не зберігся) виконав італійський художник Беніаміно Фредеріче.
Друга коронація
У 1820 році папські корони були вкрадені разом з численними дарами та іншими дорогоцінними предметами з храму. Їх вдалося успішно відновити, але в 1831 році злодійська рука знову вкрала корони. Саме тоді суддя липовецького повіту Юзеф Здзєховський замовив нові золоті корони, які потім посвятив і урочисто наклав єпископ Міхал Павліцький у 1844 р. Але й вони були вкрадені. Тоді Папа Пій IX наказав зробити повторну коронацію ікони МБ Бердичівської згідно з папським правом і навіть сам надіслав замовлені і посвячені ним особисто корони. Урочистий акт коронації здійснив (майже через 100 років після першої коронації) єпископ Каспер Боровський 6 червня 1854 р. У величній урочистості взяло участь близько 100 000 віруючих з католицької і православної церков, оскільки чудотворна ікона MБ Бердичівської була оточена глибокою пошаною і відома в усій Речі Посполитій. Такий стан справ тривав до війни з більшовиками в 1920 році. Комунізм повністю зруйнував Санктуарій: пограбовано корони, оздобні сукні (золоту, срібну і вишиту); порізано і переплавлено срібну раму ікони, а також вкрадено кілька тисяч подячних дарів віруючих. Храм разом з іконою на головному вівтарі перетворили на музей релігії та атеїзму, доступних тільки за вхідним квитком. У нижньому храмі зроблено кінозал. Пожежа в 1941 році довершила руйнівну дію: чудотворна ікона була втрачена, а разом з нею весь інтер’єр, пам’ятники мистецтва і прикраси храму.
Однією з небагатьох пам’яток, які свідчать про важливість і розмах коронації, були так звані коронатки – пам’ятні медальйони із зображенням МБ Бердичівської, які збереглися у віруючих і знаходяться в різних музеях, архівах і приватних колекціях.
Отець Павло Ферко OCD