«Я Той, кого Ти шукаєш і з Ким ти повинна обручитися»
Ісус Христос до Анни уві сні
Анна народилася в Альмендралі (Авіла) 10 жовтня 1549 року. Будучи пастушкою, у молодості вона була обдарована глибокими містичними переживаннями. У віці 21 року вона приєдналася до босих кармеліток першого монастиря святого Йосипа в Авілі як перша мирянська сестра.
15 серпня 1572 року молода жінка склала вічні обітниці. Від самого початку Анна була дуже наближена до святої Терези Авільської, реформаторки ордену кармелітів та Учительки Церкви.
Коли свята Тереза Авільська мандрувала у справах ордену, її зазвичай супроводжувала сестра Анна від святого Варфоломія. Тереза оцінила її здібності та вміння, і закликала Анну подати заяву, щоб стати сестрою хору, а не залишатися мирянською черницею, залученою до більш чорної роботи (в той час не усі сестри вміли читати, тому такий розподіл). Але Анна воліла продовжувати займати нижчу, скромнішу позицію в ордені.
Коли свята Тереза Авільська помирала, сестра Анна дбала про її потреби. Пам’ятаючи про схильність святої до охайності, Анна ретельно змінювала її білизну, головний убір та інший одяг. Коли настали останні хвилини життя святої Терези, саме сестра Анна була поряд.
В 1604 році на запрошення кардинала П’єра де Берюля Анна від святого Варфоломія та ще дві сестри з Іспанії прибули до Франції для заснування монастирів босих кармеліток у цій країні. Сестра Анна вирізнялася великою скромністю. Не зважаючи на пошану, яку виявляли до неї французькі аристократи-католики, вона прагнула до простого служіння, проводячи більше часу на кухні, щоб готувати їжу для інших.
Керівництво ордену кінець-кінцем таки підвищило Анну до рангу сестри хору, незважаючи на її заперечення. Коли перед лицем труднощів, з якими згромадження зіштовхнулося у Франції, інші іспанські черниці вирушили до Нідерландів, Анна залишилася у Франції та була призначена настоятелькою монастиря спершу в Понтуазі, а потім у Турі. Сумніваючись у своїй здатності керувати, блаженна Анна у своїх молитвах до Господа називала себе «слабкою соломинкою». Згідно з переказами, Ісус відповів Анні: «Соломинками я запалю мій вогонь».
З Франції кармелітські фундації поширилися до Нідерландів. Блаженну Анну відправили в Монс, де вона пробула один рік. У 1612 році вона заснувала монастир в Антверпені, який на той момент належав Іспанії.
Дочки деяких із найшляхетніших сімей зібралися, щоб приєднатися до цієї нової чернечої спільноти. Анна залучила багатьох з них до спільноти. Її репутація, як святої людини, яка має пророчий дар і здатна робити дива, була закріплена за Анною від святого Варфоломія ще до її смерті.
В цьому контексті багатьох може здивувати, що Анна навіть встигла відзначитися на війні. Духовною силою, звісно. Вона стала відомою як захисниця Антверпена, коли місто тримали в облозі війська протестантського лідера принца Моріца Оранського. Анна молилася всю ніч, і захисники міста вистояли проти значно чисельнішого ворога. Анна від святого Варфоломія померла в Антверпені 7 червня 1626 року. Її відхід до Господа врятовані силою її молитви городяни Антверпена зустріли слізьми. В 1917 році Папа Бенедикт XV проголосив Анну блаженною.