1. Орден кармелітів та його харизма
Орден Босих Кармелітів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель є орденом споглядально-діяльним. Його витоки сягають ХІІ століття і пов’язані з горою Кармель на Святій Землі. Спочатку це була група пустельників, які жили у спільноті, але протягом століть відбувалися процеси розвитку й трансформації. З часом Орден пустельників і споглядальної природи все більше й більше стає Апостольським. У ХVІ столітті в Іспанії в результаті реформи настає черговий поділ, і відтоді з одного стовбура дерева Кармелю виходять дві гілки — так звані босі кармеліти й кармеліти звичайні (взуті).
Для духовності кармелітів характерні Марійність, біблійність, пророцтва й споглядання. Серцем повсякденного чернечого життя є молитва та Євхаристія, тому що лише вони можуть принести добрі плоди апостольської праці. Обсяг і форма апостольської та пастирської діяльності визначені конституцією Ордена. У ХVІІ столітті душпастирська діяльність кармелітів обмежувалась виголошенням проповідей і сповідями в своїх костелах та вділенням таїнства хворим на території кляштора. З дозволу релігійних влад, деякі отці могли проповідувати та проводити місії в інших костелах. У ХVІІ столітті зовнішнім апостольством стало створення і впровадження кляшторних братств у всіх костелах кармелітів — Братства Скапулярію, Братства Св. Йосипа, а від ХХ століття – Братства Дитятка Ісуса. Ще одна грань діяльності – благодійність, при монастирях створюються притулки для бідних, хворих, потребуючих (Бердичів , Вишнівець).
З часом, у відповідь на заклик костелу, Кармель започатковує різноманітну діяльність, починаючи від освітньої, виховної, катехитичної, реколекційної, видавничої, наукової, парафіяльної аж до місіонерської. Зокрема, згідно з харизматом, Орден займається поширенням знань про духовне життя (особливо молитовне), духовним керівництвом та провадить реколекції (духовні відновлення).
2. Босі кармеліти в Бердичеві (1630-1926)
Засновником монастиря і костелу кармелітів у Бердичеві був Януш Тишкевич, воєвода Київський, староста Житомирський та Снятинський, котрий після чудесного визволення з татарської неволі (згідно з віщим сном, безпосередню роль у цьому відіграли ченці-кармеліти, що молились за нього), віддав Ордену свій замок-фортецю в Бердичеві над річкою Гнилоп’ять. Згодом на цьому місці було зведено костел і монастир Ордена, а засновник пожертвував святині шанований в родині Тишкевичів образ Божої Матері Одигітрії (за зразком Матері Божої Сніжної), який став відомий завдяки чудесним милостям. Навколо кляштора були споруджені оборонні мури й він перетворився на міцно укріплену фортецю. Опікуючись католицькою парафією, а з часом — знаменитим Санктуарієм Матері Божої Бердичівської з чудотворним образом Марії з Немовлям Ісусом (увінчаним папськими коронами в 1756 та 1854 роках), босі кармеліти протягом століть розгорнули масштабну діяльність — релігійну, освітню, наукову, видавничу, культурну, господарську, благодійну та патріотичну.
2.1 Релігійне душпастирство
Піклуючись про духовне зростання жителів Бердичева та навколишніх сіл, брати кармеліти крім постійного сакраментального служіння (Хрещення, Миропомазання, перша Сповідь і Святе Причастя, Таїнство шлюбу), провадили катехизацію, проповідували, а також працювали над об’єднанням добровольців у групи пастирських і апостольських братств. При Бердичівському Санктуарії діяли такі братства, як архібратство Божої Матері Шкаплерної (з акцентом на службу в честь Марії у Святому Скапулярії – знакові, подарованому костелу Орденом кармелітів, форма покрову – плащ, сукня, шата опіки), Братство Св. Йосипа (скероване на життя обранця Марії й опікуна Ісуса – добра школа життя для чоловіків у сім’ї, на роботі та в церкві), Братство Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (поширення культу Марії в житті: цнотливість, убогість, скромність і прослух Богові), архібратство Святої Трійці (молитва і поклоніння), Братство доброї і щасливої смерті (молитва та активне служіння хворим і вмираючим, молитва за померлих), Братство Святого Яна Непомуцького (молитва для священиків, сповідників і духовних керівників), Братство Св. Юди Тадея Апостола і Братство Св. Теклі. Опікунами усіх братств були отці босі кармеліти.
Як хранителі храму Марії, ченці також провадили пастирське паломництво служіння всім прочанам — окремим подорожнім та організованим в групи — на релігійних урочистостях, відпустах Діви Марії та благочестивих відвідинах Святого місця (сповідь, молитва, духовна розмова, освячення культових предметів і благословення, нічліг).
2.2 Освітня діяльність
У діяльності ченців значна увага приділялась царині освіти. Враховуючи дидактичні та педагогічні потреби мешканців міста, у монастирі було відкрито зразкову середню школу на тисячу учнів (пізніше вона стала повітовою), де викладались релігія, польська, російська, французька, німецька та латинська мови, а також географія, історія, арифметика, фізика, архітектура, риторика, логіка і елементи астрономії. Також діяла школа-інтернат з соціальною базою (квартирами для вчителів, класними кімнатами, бібліотекою та приміщенням для фізичних вправ). Учням була доступна медична допомога з чернечої аптеки, а також ботанічний сад і астрономічна обсерваторія. Протягом багатьох років школа здобула гарну репутацію й куратори освіти під час кожного відвідування високо оцінювали цей заклад, як процвітаючий, динамічний центр, що з великим вмінням прищеплює християнські, наукові та патріотичні цінності.
2.3 Наукова діяльність
Понад 70 років (1795-1866) при монастирі Босих Кармелітів діяла Духовна семінарія, яка готувала майбутніх священиків. Тут проводили дослідження та навчання в галузі філософії та богослов’я для кармелітських семінаристів. Кармеліти мали велику бібліотеку, в якій зберігалися цінні друковані видання і рукописи монастиря, і котрою користувались при дослідженнях та написанні наукових робіт.
о. Павло Ферко OCD
Читайте продовження в наступній частині