Бувало, – пише Тереза від Ісуса, – що мене раптово охоплювало таке живе відчуття Божої присутності, що я ніяк не могла сумніватися у тому, що Він є в мені, а я уся занурена у Нього». Це відчуття підсилював Христос, який їй являвся. Його присутність охоплює її настільки сильно, що пронизує всю її істоту. «Одного дня, – пише вона,– коли я разом з іншими в хорі молилась Літургію годин (…)я побачила свою душу, подібну до блискучого дзеркала, без зворотного боку, без верху і низу, лише блискучого з усіх боків, а посередині з’явився мені наш Господь Ісус Христос у такому вигляді, як зазвичай Його бачу. Я бачила Його, мені здається, ясно, як у дзеркалі, що відбивається на всіх частинах моєї душі». Пізніше людська душа їй об’явилася «як замок із суцільного діаманту, або прозорого кришталю, поділена на багато різних кімнат, подібний на те як багато є помешкань на небі. Бо насправді, якщо добре обдумати, душа праведника є нічим іншим, як справжнім раєм, в якому Господь перебуває з насолодою». Бог св. Терези є біблійним Богом, Богом любові, а душа – раєм, діамантом і кришталем небесного Єрусалиму. Це найправдивіший образ Бога, який об’являється на сторінках Святого Письма. Він знайшов палкий відгук у її серці, створеному для любові. Звідти пряма дорога до єднання.
Злиття з окремими Особами Пресвятої Трійці, які присутні в ній і віддають Себе їй в любові, порівняла із тим, як губка поглинає воду. «Здається зі мною відбувається щось подібне до того, як губка просочується і вбирає воду. Подібним чином моя душа наповнюється Божеством і я наче відпливаю до нього і маю в собі Три Божі Особи».
Усе, що св. Тереза писала про з’єднання з Богом у своїх творах, зокрема в автобіографії, вона ще більш точно та систематично виклала у «Внутрішньому замку», в описі сьомої кімнати. Шукаючи способу пояснити з’єднання з Богом і місце в душі, де воно здійснюється, вона позичає образи із Пісні над піснями. Їй не вистачає традиційної схеми душа-тіло і душа-субстанція – форма тіла. Вона намагається її доповнити і пише про «найглибше нутро душі», про «бездонну глибінь». Не володіючи знаннями на цю тему, «не здатна пояснити, яка то глибина, але відчуває, що там живе з нею Божественне Товариство».
Усе, що св. Тереза писала про з’єднання з Богом у своїх творах, зокрема в автобіографії, вона ще більш точно та систематично виклала у «Внутрішньому замку», в описі сьомої кімнати. Шукаючи способу пояснити з’єднання з Богом і місце в душі, де воно здійснюється, вона позичає образи із Пісні над піснями. Їй не вистачає традиційної схеми душа-тіло і душа-субстанція – форма тіла. Вона намагається її доповнити і пише про «найглибше нутро душі», про «бездонну глибінь». Не володіючи знаннями на цю тему, «не здатна пояснити, яка то глибина, але відчуває, що там живе з нею Божественне Товариство».
Вона пише: «Інакше я не можу цього пояснити, і єдине, що я знаю і розумію, що душа – а саме дух цієї душі, стає одним із Богом, який будучи найчистішим та найвищим духом, цього духа єднає із собою, бо прагне таким чином об’явити любов, якою Його Божественна Велич нас любить».
Уже в автобіографії намагалася пояснити: «У цьому земному вигнанні Бог і душа розуміють один одного, бо Його Божественна велич хоче, аби душа Його розуміла, тому без будь-якого добору слів вони розмовляють один з одним, як друг з другом і взаємно виявляють любов».
Уже в автобіографії намагалася пояснити: «У цьому земному вигнанні Бог і душа розуміють один одного, бо Його Божественна велич хоче, аби душа Його розуміла, тому без будь-якого добору слів вони розмовляють один з одним, як друг з другом і взаємно виявляють любов».
Св. Тереза розумом бачила і пізнавала більше, ніж могла висловити. Якщо говорити про духовні заручини із Богом, згадує, що «Він хоче у спосіб вищий над усі духовні бачення та знаки об’явити душі славу, яка чекає її у небі». І що «душа – це сам дух цієї душі – стає одним із Богом». Цю єдність вона пояснює так: «Це як вода з неба чи роса, що падає в річку або джерело і зливається з водою цих водойм. І тут вже ніхто не розділить ці дві води і не розрізнить яка з неба, а яка із джерела чи річки». Вона також порівнює її з потоком, що зливається з морем, або зі світлом дня «яке проникає в кімнату двома окремими вікнами, але все ж вони є одним світлом».