Ті, хто пригадує страждання Христа і жертвує свої страждання Богові через Його страждання, знаходять свій біль солодким і приємним.
Свята Марія Магдалина де Пацці
Катерина де Пацці народилася у Флоренції, в одній з шляхетних і найбагатших флорентійських родин. Освіту дівчина здобувала при флорентійському монастирі Сан-Джованніно.
Батько хотів видати Катерину заміж, проте вона не підкорилася. Всупереч його волі, дівчина вступила до новіціату кармелітського монастиря Санта-Марія-дельї-Анджелі.
На початку 1582 року Катерина серйозно захворіла. Хвороба здавалася невиліковною і молода послушниця, бажаючи померти «повністю кармеліткою», попросила про довічні обіти. Їй дозволили, і 27 травня 1582 року вона склала їх, взявши чернече ім’я Марія Магдалина. Після принесення обітниць хвороба відступила.
Сестра Марія Магдалина користувалася великою повагою в монастирі. В 1604 році вона була обрана помічницею настоятельки. Це не означало, що її духовний шлях був рівним і безтурботним. Протягом п’яти років свого життя Марія Магдалина переживала глибоку кризу віри, практично не молилася і легко піддавалася спокусам. Вона називала той час свого життя «темною кімнатою з маленьким промінчиком світла, який лише підкреслював абсолютну темряву навколо».
Такі глибокі переживання спонукали її вдаватися до екстремальних духовних вправ, передусім бичування, яке вона вважала гідною карою за свої гріхи.
Марія Магдалина де Пацці повідомляла у своєму щоденнику про містичні об’явлення їй Ісуса та Діви Марії, які приносили їй радість і духовну розраду. Вести щоденник вона стала за вказівкою свого духівника. Досвідчений отець хотів завдяки її записам розібратися, чи не є її містичні видіння самонавіюванням або впливом сатани. У 1583 році сестри по монастирю знайшли її на колінах перед Розп’яттям. Марія Магдалина промовляла, звертаючись до Христа: «О Любове, тебе не знають і не люблять».
Згодом духовний наставник визнав святість і справжність містичного досвіду Марії Магдалини.
У своїх богословських роздумах черниця підкреслювала думку про Бога, як про всезагальну любов. Вона вважала нагальною потребою очищення і оновлення Церкви. В зв’язку з цим вона не сиділа склавши руки, а писала листи з відповідними закликами Папі Сиксту V і кардиналам.
25 травня 1607 Марія Магдалина де Пацці померла. Після смерті її тіло залишилося нетлінним. Беатифікована 8 травня 1626 Папою Урбаном VIII. Канонізував її 28 квітня 1669 Папа Климент IX. Свята Марія Магдалина де Пацці залишила по собі багатий духовний спадок. Її харизма дуже вплинула не лише на кармелітську, але і на всю католицьку духовність XVII-XVIII століть, особливо в Італії. Великий вплив вона справила на богословські роботи святого Альфонса Ліґуорі – духовного письменника, теолога та засновника ордену редемптористів.