Я знайшла на землі своє Небо, адже Небом є Бог.
Св. Єлизавета від Пресвятої Трійці
8 листопада літургійний спомин Святої Єлизавети від Пресвятої Трійці, босої кармелітки
Земля Франції, яку називали «улюбленою дочкою Церкви», майже водночас, з проміжком у 7 років, подарувала католицькому світові двох Святих Дів, які назавжди залишились молодими у свідомості поколінь. Вони, одна за одною, принесли у посаг своєму коханому Ісусові свою цнотливу Любов, яка «спалила їхні тіла», але теж принесла небесне блаженство їхнім безсмертним душам.
Перша з них, свята Тереза від Дитяти Ісус, а друга свята Єлизавета від Пресвятої Трійці.
Життям святої Єлизавети від Пресвятої Трійці Бог прагне ще раз показати нам, що не тільки Він наш Отець, а й ми – Його справжні діти. Увійшовши в серце малої дівчинки, Він довірив їй особливу місію, перетворивши коротке життя Єлизавети Кате на своєрідне послання, яке вона залишила світові й Церкві. Мистецьки обдарована, вона є авторкою двох невеличких духовних творів: «Небо у вірі» та «Мої останні реколекції». Також вона залишила по собі близько 300 листів і численні вірші. Усе своє коротке життя Єлизавета шукала власну стежинку до неба. Це вона відображує у своєму вірші «Я знайшла своє Небо». Вона знайшла його і, можливо, чекає на когось із нас, щоб стати нашим проводирем на цій дорозі.
Я знайшла на землі своє Небо,
адже Небом є Бог.
І назавжди в душі Він моїй.
Його близькість —
сяюче сонце,
світло темної ночі моєї.
Він сила безсилля мого
і радість в стражданні моїм.
У тиші провалля
я слухаю Слово,
Йому доручаю себе,
і себе я втрачаю.
Дивлюся на Нього,
офіра любові.
І бути я прагну хвалою Слави Його.
О, Трійце Преславна, —
безодня, в якій я зникаю!
Любов Твоя, Боже, безмежна!