Гора Кармель та пророк Ілля
У північній частині Святої Землі простягнулося мальовниче гірське пасмо Кармель. За часів Старого Завіту, приблизно за дев’ять століть до народження Христа, тут жив і діяв пророк Ілля (див. 1 Цар 17, 1 — 2 Цар 2, 13). Палаючи ревністю до слави Господа Саваота, він боровся з культом Ваала, а сам, живучи в чистоті, простоті та убозтві, шукав присутності живого Бога. Цю присутність він відкрив у молитві та досвіді великої тиші (1 Цар 19, 9–14). Таким чином, пророк Ілля став взірцем для майбутніх поколінь ченців — людей, які прагнуть знайти мир у серці біля джерела Божої присутності.
Кармелітські витоки
Місце, пов’язане з перебуванням пророка Іллі, немов магніт, приваблювало перших пустельників, починаючи ще з IV століття після Різдва Христового. Подібно до Божого пророка, вони прагнули в самотності, віддалившись від принад цього світу, запалюватися ревністю до Божої слави та спасіння інших.
Невдовзі на горі Кармель виникли перші спільноти візантійських монахів. Новий період в історії палестинського чернецтва розпочався з хрестових походів. Багато хрестоносців і паломників, зачарованих красою Кармелю, вирішували відмовитися від лицарських обладунків і палиці паломника, щоб одягнутися в духовні обладунки, присвятити себе стриманому життю та розпочати нову боротьбу — за здобуття Небесного Єрусалима.
Новий орден
Так на зламі XII і XIII століть зародився Орден кармелітів. Першу церкву, споруджену пустельниками, присвятили Матері Христа. Самі ж пустельники почали називати себе братами Пресвятої Діви Марії з гори Кармель, або кармелітами.
Як зовнішню ознаку свого покликання вони обрали грубі коричневі ряси та смугасті плащі, які наприкінці XIII століття замінили білими.
Близько 1209 року, залишаючись вірними Церкві, пустельники звернулися до святого Альберта Єрусалимського, тодішнього латинського патріарха Святої Землі, із проханням затвердити їхній спосіб життя, викладений у первісному Статуті ордену.
Кармеліти в Європі
Поразки хрестових походів і повторне захоплення Святої Землі мусульманами змусили кармелітів переселитися до Європи. Ті, хто залишився, зазнали мученицької смерті.
У Європі кармеліти, незнайомі місцевим мешканцям монахи зі Сходу, зіткнулися з нерозумінням свого способу життя. У багатьох місцях лунали заклики заборонити подальшу діяльність ордену.
Тоді, згідно з давнім кармелітським переказом, на допомогу прийшла сама Пресвята Діва Марія. У ніч із 15 на 16 липня 1251 року вона об’явилася генеральному настоятелеві ордену, святому Симонові Штоку, який молився про допомогу для ордену.
Марія пообіцяла йому свою опіку і, вказуючи на скапулярій — частину чернечого одягу, — промовила:
«Улюблений сину! Прийми скапулярій Твого Ордену. Це привілей для тебе і кармелітів. Хто в ньому помре, не зазнає вогню вічного. Це символ порятунку, допомоги в небезпеці, союз миру та вічного зобов’язання».
Згодом Орден кармелітів отримав остаточне затвердження Святого Престолу, а побожна практика носіння Святого Скапулярія набула широкого поширення в Католицькій Церкві.
Новий початок — Босі кармеліти
XVI століття стало для Церкви, з одного боку, часом кризи й поділів, а з іншого — періодом реформ і нового євангельського піднесення.
У 1535 році Тереза де Ахумада вступила до монастиря кармеліток в Авілі, у Кастилії (Іспанія). Реальність кризи, яку переживав орден, пробудила в ній прагнення до глибшої духовної досконалості в дусі євангельського радикалізму.
Після двадцяти років внутрішньої боротьби, остаточного навернення та повного посвячення себе Христові Тереза наважилася заснувати перший монастир кармеліток босих. Так виникла нова гілка кармелітської родини — Босі кармелітки. Шість років потому свята Тереза за підтримки святого Йоана від Хреста заснувала в Дуруело перший монастир Босих кармелітів.
Духовна ідея святої Терези від Ісуса
Новий Орден Братів Босих Пресвятої Діви Марії з гори Кармель (Орден босих кармелітів — OCD) разом із жіночою гілкою — Орденом босих кармеліток — остаточно відокремився від первісного Кармелітського ордену та був затверджений Святим Престолом у 1593 році.
Свята Тереза від Ісуса стала однією з ключових постатей оновлення кармелітської духовності та співзасновницею реформованої гілки ордену. Її духовна спадщина визначила напрям життя босих кармелітів і босих кармеліток. Отже, св. Тереза від Ісуса стала єдиним засновником чоловічого ордену в історії Церкви.
Свята Мати Тереза прагнула, щоб її духовні доньки й сини понад усе плекали особисті та дружні стосунки з Христом, присвячували себе споглядальній молитві, дбали про братерські й сестринські взаємини у спільноті та цінували все, що могло сприяти спасінню інших людей.
