У листопаді 1792 року невелика група босих кармеліток із Комп’єні почала щодня молитися, жертвуючи себе за спасіння Франції. Ця молитва була вислухана.
Переглядаючи історичні хроніки, ми бачимо, що трапляються моменти, коли черниці відігравали істотну роль у перебігу людських подій. Так було, зокрема, у випадку кармелітських мучениць із Комп’єні. Багато хто про них чув, але, можливо, не всі знають, що їхня жертва сприяла припиненню панування Терору.
Усе починається з певного сну. У 1693 році 29-річній жінці з інвалідністю, яка жила в Кармелі в Комп’єні, наснився Ісус у супроводі Своєї Матері, св. Терези з Авіли та двох інших кармеліток, які жили в тому самому монастирі. Отримавши вказівки щодо свого покликання, вона мала видіння, у якому побачила групу кармеліток, вибраних для того, щоб «іти за Агнцем».
Перенесімося в часі до 1786 року. Мати Тереза від св. Августина, щойно обрана настоятелькою цього самого монастиря, знаходить опис видіння, яке с. Елізабет Баптист мала перед складанням чернечих обітів у кармелітському ордені. Мати Тереза відчуває, що цей сон був пророцтвом, яке стосувалося її спільноти.
Через кілька років у Франції спалахує революція, яка згодом започаткує панування Терору. У лютому 1790 р. було ратифіковано тимчасове скасування чернечих обітів. 4 серпня було проведено інвентаризацію майна кармелітської спільноти. Наступного дня допитали всіх монахинь і запропонували їм можливість зректися обітів. На велике розчарування лідерів революції, кожна із сестер рішуче постановила залишитися вірною своїм обітам до смерті.
Великдень 1792 р. Від 6 квітня носіння чернечого габіту стає незаконним. Через два дні сон с. Elisabeth Baptiste розповідають сестрам у спільноті. Події розгортаються дедалі швидше – у серпні жіночі монастирі закривають і евакуйовують, а майно монахинь конфіскують.
Двадцять кармеліток із Комп’єня залишають свій монастир 14 вересня, у свято Воздвиження Святого Хреста. За допомогою друзів вони знаходять притулок у чотирьох різних місцях і їм вдається придбати світський одяг для всіх – у них недостатньо грошей, щоб придбати також змінний одяг, а їхнє прохання про допомогу до уряду залишається без відповіді.
Невдовзі після цього мати Тереза від св. Августина радиться з чотирма хоровими сестрами, найстаршими монахинями, щодо того, щоб запропонувати всій спільноті пожертвувати власним життям заради спасіння Франції. Її пропозиція ґрунтується на прагненні реформи Кармелю, яке висловлювала сама св. Тереза з Авіли. Вона зустрічає опір, що зрозуміло – хто насправді добровільно погодився б бути страченим за допомогою щойно винайденої гільйотини?
Однак через кілька годин дві найстарші монахині просять настоятельку пробачити їм брак відваги – це відкриває матері Терезі шлях запропонувати іншим монахиням спільноти акт пожертвування життя. Починаючи з 27 листопада, усі сестри моляться написаним настоятелькою «актом пожертвування себе» за спасіння Франції. Згодом до цього наміру додали також прохання, щоб дедалі менше людей страчували на гільйотині, а також щоб звільнили заарештованих.
21 червня 1794 р. солдати обшукують помешкання монахинь. Наступного дня сестер заарештовують на підставі доказу, нібито знайденого під час обшуку, який використали, щоб довести, що вони й надалі ведуть чернече життя, а також симпатизують монархії. Кармелітська спільнота, яка на цей момент налічувала шістнадцять сестер, опинилася під арештом у колишньому монастирі візиток разом із сімнадцятьма англійськими бенедиктинками. 12 липня мер Комп’єня увірвався до монастиря разом із солдатами, здивований виглядом жінок у габітах – єдиний світський одяг, який вони мали, був повністю промоклим. У цій ситуації неминучим став переїзд до Парижа, де на них чекав суд.
17 липня шістнадцять кармеліток та ще двадцять чотири інших ув’язнених були визнані «ворогами народу» – серед інших звинувачень – і засуджені до смерті. Сестри готуються до здійснення пророчого сну – незабаром вони підуть за Агнцем.
Того самого вечора в Парижі лунає голос монахинь, які, проходячи вулицями міста, співають Божественну службу. Кат дозволяє їм завершити молитви за тих, хто помирає, а також спів Te Deum і Veni Creator та відновити обіти. Піднявшись на ешафот, вони отримують від настоятельки останнє благословення, цілують фігурку Матері Божої та йдуть за Жертовним Агнцем.
Через десять днів Робесп’єра заарештовують, а наступного дня страчують; це, здається, не залишає особливих сумнівів у тому, що Господь прийняв жертву життя монахинь. Мучениці з Комп’єня були беатифіковані Пієм X у 1909 р., нині докладаються зусилля для їхньої канонізації, що є її рівнозначним завершенням.
С. Бернадетт Мері Рейс FSP
За матеріалами: Vatican News