Щоб йти «малою дорогою», треба бути скромним, вбогим духом і простим.
Св. Тереза від Дитяти Ісус
У листопаді усі вірні Римо-Католицької Церкви відзначають День усіх святих. Він був запроваджений у Церкві з VIII століття. Багато святих канонізовані Церквою, проте не всі з них мають свято, яке відзначається в звичайному літургійному календарі. Багато святих лишаються невідомими широкому загалу. Відповідно, нічого не відомо про їх життєвий шлях, духовну боротьбу і звершення в ім’я Бога. Саме для таких людей і існує День усіх святих.
У католицьких чернечих орденах давно існує звичай встановлювати окремий день, зазвичай у листопаді, для вшанування своїх святих. Сьогодні, 14 листопада, відзначається Свято Усіх Святих Кармелітського Ордену. Знову ж таки, як і 1 листопада, наголос робиться на святих, які не мають спомину у звичайному літургійному календарі.
Але ж хто є святим у Кармелітському Ордені? Хто досяг святості, навіть якщо його ім’я і не згадується окремого числа? Характеризуючи походження свого ордену, один кармеліт XIV століття, ім’я якого не збереглося, так говорив про своїх братів за покликанням: «Перші мешканці гори Кармель були простими відлюдниками, неосвіченими, вбогими, без пергаментів і не були письменними. Їх навчили молитися, а не писати». Свята Тереза від Ісуса, реформаторка Кармелю, дивлячись у дусі зі щирим захопленням на цих отців, у свою чергу писала: «З таким презирством до всього цього світу вони шукали цього скарбу, цієї дорогоцінної перлини, про яку ми говоримо».
Усі святі Кармелю, як знані так і незнані, виросли на спадщині перших кармелітів-пустельників. Це була насамперед школа євангельських цінностей. Кількість талантів, шляхетність походження чи ступінь освіти тут не враховувалися. Важливою була простота, смиренність серця і вбогість духу.
Ці відлюдники з гори Кармель «жили в маленьких келіях, схожих на комірки вулика, вони жили як Божі бджоли, збираючи божественний мед духовної розради». Це жебраки перших середньовічних спільнот, які відкрили присутність Бога в подіях звичайного повсякденного життя і особливо бачили Бога у своїх братах і сестрах. Це вчителі та проповідники, місіонери та мученики, які шукали обличчя Боже серед людей. Вони були ченцями і черницями, які своїм містичним досвідом і особливо своєю гарячою молитвою та контемплятивним життям сприяли зростанню Божого народу.
Це місіонери, які показували широкому загалу обличчя Христа через своє апостольство в лікарнях чи школах в різних куточках світу. Це миряни, які змогли втілити дух Кармелю і жили цим духом серед народу.
Ці люди можуть бути великими святими, яких вшановує ціла Церква і закликає до них у літургії, або скромними святими, яких знають і шанують лише деякі. Але всі вони своїм життям запропонували таємницю святості, щоб стати святими. Вони можуть навчити нас, як жити чеснотами надії, любові та віри і як виконувати наше щоденне зобов’язання перед Богом. І вони показують нам, як присвятити все своє серце Христу. Усі святі Кармелітського Ордену дозволяли себе формувати відповідно до образу Пресвятої Діви Марії, яка жила в глибокій єдності зі своїм Сином. Саме від неї вони навчилися жити у Христі та жити любов’ю Христа. Від неї вони надихалися посвячувати своє життя для Церкви і душ. Одним словом, життя Богородиці має абсолютне значення в досвіді всіх святих кармелітів.