У дорозі на Сибір
Разом з іншими чисельними засланцями Калиновській вирушив у дорогу на Сибір.
Ця подорож тривала дев’ять місяців з Вільно через Петербург, Москву, Перм, Тобольськ, Томськ, Красноярськ, Іркутськ аж до берегів озера Байкал. Подорожували залізницею, на лодках, заржавілих кібітках, на санях, а потім пішки через невивчені болота і лід, виставлені на хвороби і нескінченні марші.
Калиновський зіткнувся з матеріальною і духовною убогістю мешканців тундри.
В дорозі він пережив радісну зустріч зі своїм шістнадцятилітнім братом Габріелем, також засланцем, а потім не менш болючу розлуку.
Треба бути дуже відважним, щоб детально описати цю страшну подорож.
Майбутній святий палко молився до Бога і до Тої “що Світить в Острій Брамі” – покровительці мешканців Вільна, прохаючи допомоги в цій страшній подорожі про життя.
Багато його товаришів померло в дорозі. “Місто Перм було місцем збору, з якого засуджених розсилали на схід… ” – згадує Калиновський. “Від самої Пермі включно до Далекого Сходу величезні простори перед Уралом і поза ним ставали безграничним кладовищем десятків тисяч жертв, викинутих назавжди з лона власного народу. Вони вже назавжди поглинуті!”.
“Архангел Тобіаша”
Вдалу назву “Архангел Тобіаша” має біографія Святого Рафаїла авторства Ілсе Лейтенберга. І дійсно, Святий Рафаїл був справжнім другом, товаришем в подорожі, схожим до архангела, який подорожував разом з Тобіашом в Старому Заповіті. Особливо в дорозі на Сибір. У цей болісний час він завжди пам’ятав про інших, міг не тільки героїчно долати біль і терпіння, але також ділився всім, чим міг, всім, що мав: шматком хліба, сорочкою, усмішкою.
Юзеф писав до своїх рідних у Вільно: “Пишу щиро, нужда тут велика, а на Батьківщині копійка легше дається, аніж тут, на Сибірі, а бути байдужим до людської біди я не можу”.
В Сибірі працював у соляній шахті в селі Усолі, що на острові річки Ангари поблизу Іркутська. Після амністії від примусових робіт Юзеф і надалі був змушений перебувати в околиці Іркутська. Там він присвячував свій час для навчання депортованих дітей і також допомагав отцю Кшиштофові Шверніцькому, парохові цілого Сибіру, готувати дітей до першого Святого Причастя. Дякуючи о. Кшиштофові, Юзеф вів багате духовне життя, заглиблювався в духовну літературу, часто приймав св. Тайни. Згідно його власних слів, все це він робив для того, щоб приготуватись до духовного стану, до якого давно відчував покликання.
Нарешті вільний
2 лютого 1874р. Калиновський знову став вільною людиною. Але в декреті про звільнення була дуже жорстока умова: влада забороняла йому поселятися у Литві. Юзеф їде до Хрожова, щоб побачитися з батьком, матір’ю, братами і сестрами і до Студенек, до найстаршого брата Віктора. Приїхавши, одразу мусить прощатися, що є дуже болісним для його рідних. Але яке він справив враження! Його брат Єжи пише у своїх щоденниках: “Довгі роки терпінь залишили на лиці мого брата сліди неописаного болю. Але яка ж зміна в його душі! Його образ віддзеркалює повагу, зосередження, тривалий зв ‘язок з Богом”.