У Західній Європі
Юзеф Калиновський повернувся з сибірського вигнання з репутацією глибоко віруючої і морально дозрілої людини. Крім того, він був знаний як добрий вихователь молоді. Багато шляхетських сімей у Польщі пропонували зайнятися вихованням їхніх дітей; там він міг оселитися, так як заборона проживання стосувалась тільки Литви, а не Польського Королівства. Та він приймає пропозицію князя Владислава Чарторизького, який проживав у Парижі, займатися вихованням його сина Августа. Родичі Калиновського не були задоволені таким рішенням, тому що після 10 років розлуки вони хотіли мати Юзефа поблизу себе. Так він пояснює своє рішення в листі до матері, який написав у Варшаві 14 травня 1874 року: “Яне можу залишатись у Польщі, бо це було б перешкодою в реалізації важливої для мене справи, а саме залишитись вірним прийнятому вже, слушному рішенню; якщо здійснення його неможливе на Батьківщині, то буде можливе за кордоном”.
Про яку справу і рішення говорить Калиновський? Без сумніву, про прагнення присвятити себе службі Богу і ближнім як монах і священик. У Польщі реалізація цієї мети була б неможливою, так як влада закрила всі новіціати і скасувала більшість монастирів.
Біля ніг Ясногірської Мадонни
Зустріч з князем Августином Чарторизьким була запланована на перші дні вересня 1874 року в Кракові. По дорозі до давньої столиці Польщі Калиновський затримався в Ченстохові, де “побачив силу-силенну людей, що заповнювали всі альтани костьола і монастиря з надією зблизитись до вівтаря Мадонни і віддати їй честь” Марії він довірив реалізацію свого покликання до монашого життя.
Біля князя
Після зустрічі зі своїм учнем та вихованцем Августом у Синяві – маєтку Чарторизьких у південній Польщі і, провівши там кілька днів, вчитель і вихованець разом вирушили поїздом до Парижа. 27 жовтня 1874 року вони прибули до резиденції князя – готелю “Ламберт” на острові Сент-Луіс у Парижі. В колі видатних особистостей польської еміграції Юзеф Калиновський був знаний як хороший вчитель, вірний друг, часто як вихователь молодого князя, а передусім як його духовний наставник. Невдовзі князь захворів туберкульозом, і лікарі порадили йому змінити клімат. У пошуках лагідного клімату і здорового повітря Калиновський з вихованцем побував у Трувіль і Ментоньє, в Піренеях і Альпах, в Італії і Швейцарії. Ті подорожі тривали З роки. Даючи власний приклад глибокого духовного життя, Юзеф старався передати своєму підопічному найвищі ідеали святості. Кожного дня, звичайно разом з Августом, він брав участь у святій Літургії, часто приступав до святого Причастя. Часто його бачили глибоко заглибленого у молитву. В його листах з тих часів знаходимо цитати св.Августина, св.Тереси, св.Івана від Хреста, св.Катерини з Сіени і інших наставників християнської духовності. Він також встановлює зв’язки з деякими монахами з різних згромаджень, що перебували в еміграції, запитує їх про монаше життя і духовність. Калиновський робить це не без причини, адже він шукає такого монашого ордену, який би йому найбільше відповідав. Також вінотримує різні пропозиції. Та остоточно Юзеф звертається до Кармелю.
Калиновський не хоче залишати Августа без доброго виховання і пропонує над ним опіку духовної особи. Невдовзі після прощання з Юзефом Калиновським молодий князь вступає до згромадження отців Салезіанів і стає настільки побожним, що після його смерті розпочато беатифікаційний процес. У грудні 1978 року Папа Римський Іван Павло II підписав декрет про героїчність чеснот молодого князя Августа Чарторизького.