Слава святості
Вістка про смерть Отця Рафаїла швидко розійшлася по цілій Галичині і поза її межами. “Святий помер”- передавали люди з вуст в вуста. При фірті монастиря почали громадитися люди. На будинку вадовіцького магістрату вивісили чорний прапор, вшановуючи пам’ять колишнього повстанця.
До осиротілого монастиря надходили телеграми-співчуття. Секретар краківського єпископа писав: ” Кардинал Лузина поділяє біль монахів ордену. Він пожертвував сьогодні Службу Божу за святої пам ‘яті Рафаїла, який, треба вірити, пішов по вічну нагороду “.
Львівський архієпископ, отець Юзеф Вільчевський, надіслав телеграму: “Щиро поділяю ваш смуток з приводу смерті Отця Калиновського. Єдиною потіхою є надія, що ми здобули в ньому великого покровителя в Бога. Я відправив за нього Службу Божу”.
Ніхто не дивувався, що Отця Рафаїла вже за життя визнавали за святого. Один з польських єзуїтів, отець Й.М.Кузнович, визнає: ” Це було, я вже добре не пам’ятаю, в 1906 чи 1907році. Коли я виходив з поїзда на станції Краків, я почув за собою якесь заворушення і взивання “Святий іде !” Я спинився і побачив, що багато осіб клякало перед Слугою Божим Отцем Рафаїлом Калиновським. На мене пошана цих людей і постать Отця Рафаїла справила незабутнє враження. З цього часу я говорив до багатьох людей: якщо я колись міг бачити святого на землі, то я бачив його в особі Слуги Божого Отця Рафаїла. Калиновського “.
Свідоцтво Святішого Отця Івана Павла II
Тільки тринадцять років після смерті святого Рафаїла Калиновського у Вадовіцах 18 травня 1920 року народився Кароль Войтила, Папа Римський Іван Павло II. Про постать славного кармеліти Святіший Отець чув багато від своїх рідних. Саме він – як наступник святого Петра підписав Декрет про героїчність чеснот Святого Рафаїла, саме він його беатифікував 22 червня 1983 року в Кракові, столиці метрополії, саме він зарахував Отця Рафаїла Калиновського в почет Святих, канонізуючи його 17 листопада 1991 року в Базиліці св. Петра в Римі. Деякі з польських кармелітів босих пам’ятають молодого Кароля, який приходив до їх костьола в Вадовіцах. Він брав участь у св. Літургії, монаших урочистостях, дев’ятниці перед урочистістю Матері Божої Скапелярної. Там також він радо сповідався. Багато кармелітів босих пам’ятають про духовні зв’язки з Кармелем спочатку семінариста, потім молодого священика, пізніше – Єпископа Войтили. Загальновідомими є дві промови Святішого Отця про Отця Рафала Калиновського. Вони представляють Святого як героїчну людину, приклад якої мав великий вплив на духовне формування майбутнього Папи Римського. Перша з них була виголошена 12 травня 1963 року в костьолі Кармелітів Босих у Кракові з нагоди святкування 100-ї річниці Січневого повстання. З нагоди цієї події була відкрита меморіальна таблиця, щоб вшанувати пам’ять Отця Рафаїла Калиновського і Брата Альберта Хмелевського, який був злучений зі Святим у патріотичному повстанні, монашому житті та беатифікації. Друга промова була скерована до вірних, зібраних коло могили Слуги Божого в Черній 15 листопада 1966 року з нагоди Тисячоліття Хрещення Польщі. В обидвох промовах Святіший Отець говорив про любов Слуги Божого Отця Рафаїла Калиновського до Вітчизни, яка підштовхнула його до участі у повстанні проти царської Росії і про любов до Бога, яка привела його на Кармель.
У пам’ятній книзі монастиря в Черній зберігся наступний запис архієпископа Войтили з 22 серпня 1965 року : “Нехай Всемогутній Бог дозволить нам побачити О.Рафаїла в славі благословенних”. Того ж дня архієпископ відпривив молебень про беатифікацію Слуги Божого.
Архієпископ, а потім кардинал Войтила був постійним паломником до могили Святого Рафаїла. Він часто приїжджав там неофіційно, без попередження монашої спільноти. В переддень конклави Кароль Войтила прибув до Черної з групою священиків, які відзначали річницю свого висвячення. Зібравши їх біля могили Отця Рафаїла, він поставив його за взірець священичої святості і молився про його беатифікацію. Він, напевне, тоді не припускав, що сам його беатифікує.
Будучи намісником св.Петра, Папа Іван Павло II ніколи не забував про Слугу Божого Рафаїла Калиновського, при кожній нагоді згадував його і говорив про свої зв’язки з кармелітанською духовністю. 22 квітня 1979 року Іван Павло II відвідав Міжнародну Колегію Кармелітів Босих у Римі і керований ними Папський Теологічний відділ “Teresianum” . Папа Римський тоді сказав: “Кармелітів Босих я знаю від самого дитинства. Я народився, як ви напевно знаєте, у Вадовіцах, де знаходиться ваш монастир. Деякий час його ігуменом був Слуга Божий Отець Рафаїл Калиновський. Від перших років мого життя я звик до вашого характерного монашого вбрання. Я часто ходив до вашого костьолу, де брав участь у св. Літургіях та молебнях “.
22 січня 1982 року з нагоди візиту в Генеральній Курії Ордену Папа Римський сказав до монашої спільноти: “Коли я споглядаю в минуле, розпочинаючи від моїх дитячих років, я бачу, що жив по-сусідству з кармелітанським монастирем, у місці назначеному життям, а потім і смертю Слуги Божого Отця Рафаїла Калиновського, ігумена монастиря в Вадовіцах. (…) Дитиною я зустрів кармелітів у їх монаших вбраннях, спостерігав суворість їх життя, яку видно навіть назовні. І мушу додати, що від тих хлоп ‘ячих років я завжди сповідався в їх костьолі. (…) Мушу вам сказати, що ви дали велике свідоцтво “певному” хлопцеві (Папа Римський говорить про себе), “певному юнакові”; свідоцтво, яке залишило слід на ціле його життя “.
У 1983 році під час святкувань 40-ліття від смерті святої Терези від Ісуса в Сереговії (Іспанія) Папа Римський, говорячи про видатних синів та дочок Кармелю, заохочував згадати Отця Рафаїла Калиновського. Він помістив його ім’я коло св.Терези з Лісеукс, бл.Єлизавети від св.Трійці, бл.Едити Стейн.
16 жовтня 1980 року в присутності кардинала Префекта і працівників конгрегації до Справ Святих Іван Павло II підписав Декрет героїчності чеснот Слуги Божого Отця Рафаїла Калиновського. Тоді Святіший Отець згадав про глибокі зв’язки з новим Слугою Божим, який помер у його рідному місті. Ще в дитинстві він чув від батьків і мешканців міста про чесноти цього польського Кармеліти Босого.
Підносячи Отця Рафаїла до лику святих перед двома мільйонами вірних, які зібралися на розлогих підкраківських оболонях, Папа Римський сказав, що постать нового Благословенного була йому завжди дорогою.В річницю смерті Благословенного Рафаїла 15 листопада того ж року Святіший Отець прийняв делегацію Польської Провінції Кармелітів Босих. На слова подяки провінційного заступника Папа Римський сказав: “Я дуже щасливий, що ви відвідали мене саме сьогодні, в день народження для неба Отця Рафала, Благословенного Отця Рафаїла. Я радію, що ми можемо тепер називати його Благословенним. Доручаю його особливому заступництву ваш Орден, Сестри Кармелітанки Босі, цілу родину кармелітанську, Третій Орден і цілу нашу Вітчизну”.
Після затвердження чуда, яке мало місце власне у Вадовіцах у 1989 році і після Консисторії, скликаної 22 листопада 1990 року, Святіший Отець вирішив оголосити Святим Благословенного Рафаїла. Канонізація мала відбутися 17 листопада 1991 року в Базиліці св. Петра в Римі.
14 серпня 1991 року під час візиту в рідному місті Вадовіцах з нагоди посвячення костьолу св. Петра, Папа Римський ще раз згадав Святого Рафаїла. Тоді він сказав: “”Новий костьол вписується в панораму старих Вадовіц зі сторони Скави і перших підйомів Бескиду; вписується не тільки біля старої парафіальної святині, але також біля костьолу Отців Кармелітів, де на початку цього століття ігуменом був Благословений Рафаїл Калиновсъкий. Очікуємо на його канонізацію ще в цьому році в Римі.
Радість з завершення канонізації Папа Римський висловив у коротких, але дуже красномовних словах, скерованих до офіційної урядової делегації Речі Посполитої Польщі, яка зібралася в Климентицькій залі. Гостей Папі Римському Іванові Павлові II представив президент Лех Валенса разом з маршалом сенату Андрієм Стельмаховським. Святіший Отець сказав перед прощанням з ними: “Всім вам дуже дякую за сьогоднішній візит; цей день справді урочистий, особливий та історичний не тільки тому, що згадуємо минуле століття, але, напевне, ідемо вперед, у майбутнє. Дуже красномовною була присутність тут поляків і наших братів литовців у часі цієї канонізації, яка є дуже близькою для мене, тому що я народився там, де закінчилося земне життя Отця Рафаїла”.
Культ святого
Після канонізації Святий Рафаїл Калиновський став власністю цілої Вселенської Церкви. В костьолах, а особливо в кармелітанських, почали поміщати образи і реліквії нового Святого. На його честь збудували багато костьолів. Св. Рафаїл є покровителем багатьох установ: Солідарності, Спілки сибіряків, Товарства лікарів, також різних закладів, як наприклад, лікарень, шкіл, сиротинців. За свого покровителя його часто вважають вчителі, вихователі, військові, державні службовці, ув’язнені, емігранти, а насамперед священики і сповідники. Урочистість св. Рафаїла Калиновського відзначається в Польщі 20 листопада. Реліквіям Святого приносять шану в спеціально побудованій каплиці в Черній коло Кракова. Образ, при якому Отець Рафаїл був проголошений Благословенним, знаходиться в костьолі Кармелітів Босих у Клюшковіцах біля Чоршина. Натомість образ, який намалювали для Базиліки св. Петра в Римі на час канонізації, знаходиться у Влощовіцах у костьолі Кармелітів Босих коло Пйотрковіц кєлєцкої діецезії.
Святий Рафаїл є взірцем людини, яка в різних умовах з любові до Бога вміла служити ближньому. На Сибірі він був знаменитим як опікун покинутих дітей і молоді, як активний світський апостол посеред своїх товаришів недолі; в любові до Вітчизни, як вірний її син, в ордені і священстві, як “мученик конфесіоналу”, в щоденному житті як Святий.
Молитва
Всемогутній, вічний Боже, будь звеличений за те, що в особі Святого Рафаїла Калиновського даєш нам піднесений приклад любові Сина Твого Ісуса Христа і дитячої любові Діви Марії. В ньому показуєш нам, що людина, яка приймає хрест, живиться святою Євхаристією, пізнає волю Бога у молитві, не загубиться навіть у найбільших труднощах життя. В ньому даєш нам взірець життя в Церкві і для Церкви, самопосвяти для добра Вітчизни і принесення допомоги потребуючим. Будь звеличений, Господи, за свій приклад, і дозволь нам його наслідувати на важких дорогах нашого життя.