Йоан де Сан Педро і Устарос народився у Калахорі, Іспанія, у 1564 році в будинку Дієго де Сан Педро та Анни Устарроз, охрещений був 27 січня ім’ям Ян. У вісімнадцятирічному віці перейшов з університету в Алкала де Хенарес до новіціату босих кармелітів у Пастранє, де 23 січня 1583 року здобув фах. У 1585 році його відправлено до Генуї, щоб він там заснував перший монастир за межами Іспанії. У 1593 році він взяв участь у капітулі в Кремоні, де відбулося від’єднання босих кармелітів від кармелітів. У 1597 році був відправлений до Риму для редагування конституції іспанської Конгрегації. Був радником кардиналів, папи і святих. У 1611 році його обрано третім старшим генералом. Відійшов у вічність 28 травня 1615 року в манері св. Сильвестра в Монтекомпатрі, неподалік від Фраскаті, де до цього часу шанують його нетлінне тіло. Його беатифікаційний процес розпочато в Римі у 1997 році.
«Те, про що повинен передусім старатися у Проханні, – це повна довіра, постійна і непохитна. Через таку довіру, далеку від сумніву в проханні, отримується цілковита впевненість у тому, що здобувається через Ісуса Христа те, про що просите».