«Хто шукає правди – шукає Бога» – саме таким було гасло VII Кармелітських Днів Молоді, що відбувалися в Гвоздаві та в Бердичеві з 10 по 13 серпня 2023 року. Ця тотожність, представлена цьогорічною покровителькою КДМ – святою Терезою Бенедиктою від Хреста (Едитою Штайн) – знайшла особливий відгук у серцях молоді, яка, зі своєї природи, охоче шукає правди.
Хоч зовнішній контекст зустрічі значно змінився – нагадуємо, що це перші Кармелітські Дні Молоді від початку повномасштабного вторгнення – атмосфера зустрічі змін майже не зазнала. Разом з командою реєстрації ми були раді вітати в нашому Санктуарії в Бердичеві хоч і не такі численні, як зазвичай, группи молоді – як «наших», бердичівлян, так і гостей з різних куточків України. Подальший перебіг був, можна сказати, класичний – в Нижньому Храмі відбулось привітання гостей, біографічна конференція про Едиту Штайн, яку провів о. Юзеф Кухарчик, та сценка з життя Святої, приготована бердичівською молоддю. Після Святої Меси, де проповідь виголосив о. Віталій Козак, вся спільнота вирушила до головного місця проведення наших Днів Молоді – себто, до Гвоздави. Там, витративши дещицю часу на логістику і розташування, громадка приступила до вечері і вечора знайомства – важливого елементу в будуванні кожної, навіть тимчасової, спільноти. Після кращого знайомства одне з одним настав час на поглиблення знайомства з Богом – у вечірній адорації.
Наступні дні для багатьох починалися від звуків монастирського дзвону, який закликав всіх до ранкової молитви і роздумів над текстами Едити Штайн. Від поживи для духа і розуму плавно переходили до поживи для тіла, щоб, сповнені сил після сніданку, всі могли брати участь в програмі. Ранкова програма п’ятниці передбачала конференцію пані Наталії Овдійчук-Козюлін, магістра теології KUL, захопленої життям і думкою Терези Бенедикти. Хоч, на жаль, вона не змогла прибути особисто, завдяки досягненням технології вона змогла передати частину знань слухачам – як і прекрасний заклик до емпатії. Під час ділення в групах – теж характерної риси кожного дня – можна було спільно пропрацювати інформацію, шукаючи – і знаходячи – практичне застосування почутій теорії. В самому серці кожного дня залишалася Свята Служба, де проповідь також була скерована на різні аспекти життя і духовності Опікунки КДМ. Після цієї додаткової порції інформації наставав час обіду, де також не обходилось без додаткових порцій для всіх бажаючих.
Пообіддя п’ятниці принесло всім зацікавленим можливість підтягнути і свої практичні навички в майстер-класах, яких цього року було чотири: виготовлення намиста і розаріїв з полімерної глини, прикрашання пряників, надання домедичної допомоги і навіть гра на барабанах. За майстер-класами, іграми і танцями непомітно промайнув час до вечері, після якої відбулася – також звична для КДМ – Хресна Дорога. Завершувала ж дні Адорація, де молодь змогла краще підсумувати події дня, ділячись з Господом пережитим. Хоч і досить тривала – вечірнім адораціям було присвячено понад годину часу – молодь переважно вказувала її як найкращу частину дня, те, що дійсно зворушувало і запам’ятовувалося.
Початок суботи – хоч так схожий на початок попереднього дня – однак вирізнявся, і не лишень іншим ведучим конференції (цього разу конференцію провів о. Віталій Козак) чи головуючим на Святій Месі (ним того дня був о. Олександр Карчаєв), а і своїм наповненням. Групи поступово «притиралися» – тому і обговорення в групах стало помітно живішим; живішими стали і відносини між учасниками Днів Молоді. Цією «живістю» скористувалася молодь з Луцька, запропонувавши всім взяти участь у польовій грі – «квесті», задумка і розробка якого насправді здивувала і зацікавила всіх присутніх. А обіцяна нагорода за перемогу ще більше розпалила командний дух і завзяття. І справді, далеко не кожного дня дозволяється розламати щось з користю – тут ідеться про величеньку піньяту з сюрпризом, повну цукерок, повітряних кульок і конфетті. А після Школи Медитації – де о. Мирослав пояснював молоді, в чому ж полягає специфіка кармелітської молитви – настав час Веселого Вечора, з конкурсами і танцями. Підсумовувала день, однак, також чудова Адорація на свіжому повітрі.
Неділя – і так дуже особливий день, стала надзвичайно особливою і для нашої молоді. Після молитов і сніданку всі охочі могли послухати відповідей на запитання щодо духовного життя – та ще й з трьох різних перспектив: зі сторони о. Максиміляна, який собою репрезентував «отців», зі сторони сестри Камілі – представниці «монахинь» і з точки зору монаха-«семінариста», за якого був брат Владислав. Питань, щоправда, виявилося дещо більше, ніж часу на відповіді, тому вся спільнота, даючи приклад своєї пунктуальності, вирушила на Святу Месу, яку очолив єпископ-помічник Києво-Житомирської Дієцезії, Його Преосвященство Олександр Язловецький. Щойно прибувши зі Світових Днів Молоді, він привіз частинку того духа і нам, мовивши слово до зібраних.
Не надто хотілося, щоб Служба закінчилася – бо це б означало також і наближення кінця наших КДМ. Можливо, саме тому о. Рафаїл Мишковський – багаторічний організатор цих зустрічей – спробував дещо затримати час, дякуючи всім організаційним групам – і не тільки. Час, однак, затримуватись не хотів, тому після Служби всі зібрались для спільного фото, обіду і виїзду. Завершувалися Дні Молоді – також, звичайно – в Санктуарії Матері Божої в Бердичеві.
Цей знак повернення до звичайності для всіх присутніх був ще одним нагадуванням, що пора повертатися до своїх міст, своїх домівок, своїх обов’язків… до свого звичайного життя. Щоб через рік таки дочекатися наступного КДМ – і знову поринути в ці чотири дні близькості з гвоздавською природою, добрими друзями – і Богом.
