Духовна пісня

Йоан від  ХрестаДуховна пісня, св. Йоан від Хреста

Переклад Олега Бєлінського з його книги "І Слово було у Бога".

І
Улюблена.
1.
Де Ти сховався, Улюблений,
Мене полишивши в риданнях гірких?
Неначе олень, утік,
Рану завдавши мені,
З лементом я побігла услід, а Ти зник.
2.
Вівчарі, що підете
Через загони овечі, на взгір’я,
Якщо раптом побачите
Мого, найдорожчого в світі,
Скажіте Йому, що я від страждань помираю.
3.
Шукаючи свою любов,
Піду узбережжями й горами,
Не збиратиму квітів,
Не лякатимусь звірів,
Все здолаю – застави й кордони.

Прохання до створінь.
4.
О, ліси і зарості буйні,
Що вас насадив мій Улюблений,
О, левади зелені
У квітках різнобарвних,
Скажіть, чи Він попри вас не проходив?

Відповідь створінь.
5.
Проливши щедроти свої,
Він спішно пройшов гаями цими,
І дотиком своїх очей,
Самим своїм виглядом
Їх одягнув блиском своєї краси.

Улюблена.
6.
О, хто вилікує мене?
Віддай мені врешті себе без останку,
Не треба більш надсилати
Мені звістунів однині,
Що не можуть жадане мені повісти.
7.
Всі вони, ті, хто мандрує,
Звістують про безліч Твоїх благодатей,
Роз’ятрюють мої рани,
Прирікають на загибель,
Белькочучи слова незрозумілі.
8.
Тож нащо ти пручаєшся,
О, життя, не живучи там, де живеш.
Уявне життя, що вмираєш
Від стріл Улюбленого,
Що любов’ю Його мене запліднили.
9.
Чому, адже Ти зранив це серце,
Чому Ти його не зцілиш?
Адже Ти викрав його у мене,

Чому ж полишаєш його,
Вкрадене не забираєш з собою?
10.
Притиш мою прикрість,
Ніхто більш її вгамувати не зможе,
І хай бачать очі мої Тебе –
Ти ж бо їх світло,
І тільки для Тебе я хочу їх мати.
11.
Відкрий свою присутність,
І хай погляд Твій і краса мене вб’ють!
Адже усі страждання
Від любові зцілити можна,
Лише коли Улюблений мій поруч.
11 (12).
О, джерело кришталеве,
Якби на твоїй поверхні сріблястій
Відбились раптово
Очі Його жадані,
Котрі вглиб серця мого вкарбувались!

ІІ
12 (13).
Забудь про мене, Коханий,
Я геть відлітаю!


Улюблений.
Вернися, голубко,
Адже поранений олень
Ось він – на взгір’ї з’явився,
З помаху крил твоїх п’є прохолоду.

Улюблена.
13 (14).
Коханий мій, наче гори,
На безліч долин самотніх Він схожий,
На острови чудові,
На течію рік дзвінку,
На вітер, що наспів любовний приносить.
14 (15).
Ця ніч така тиха,
Відкрита зорі світанковій – Аврорі,
Згасаюча музика,
Дзвеняча самотність,
Вечеря солодка, що будить кохання.

Текст В.
15.
Наше ліжко заквітчане,
З левових печер виплетене,
Пурпуром укриване,
Спокоєм перейняте,
Тисячею щитів золотих увінчане.
16.
Йдучи услід за Тобою,
Юнки-дівчата спішать по дорозі
До дотику іскри,
До вина, що чекає;
Відчуття бальзаму божественного.
17.
У пивниці глибокій
Мого Коханого пила я і, вийшовши,
Йшла простором рівнинним,
Нічого вже не бачила
І втратила отару, що її стерегла.
18.
Там Він дав мені своє серце,
Там навчив мене науці солодкій,
А я вся, без останку
Йому віддалася
І присягнула жінкою бути Йому.
19.
Душа моя віддала себе
І все, що в мені, Йому у володіння,
Не стережу більш отари,
Не маю іншої турботи,
Окрім єдиної – лише Його кохати.
20.
Тож, якщо на пасовиську
Мене більш не угледять і не знайдуть,
Скажіть, що я не загинула,
Що, закохавшись до нестями,
Себе я втратила і здобичею стала.
21.
Зі смарагдів і квітів,
Зібраних у росі світанковій,
Зробимо ми гірлянди,
Розквітлі в Твоїй любові,
Заплетені павутинкою з мого волосся.
22.
З одного лише волосу,
Що його на шиї моїй Ти помітив,
Ти побачив його злітаючим

І його заручником став,
І погляд ока мого зранив Тебе.
23.
Коли дививсь Ти на мене,
Очі Твої віддавали мені свою ласку,
Упокорюючи мене,
І за це мої очі
Право здобули обожнювать те, що в Тобі.
24.
Не відчувай відрази до мене,
І хоч для Тебе я надто смаглява,
Вже можеш на мене дивитись
По тому, як дивний Твій погляд
Мене обгорнув у красу і чарівність.

Текст 16 (25).
26.
Стій!, півночі вітер смертельний!
Прийди, полуденний, що будиш кохання,
Цвіт заплідни мого саду,
Віддай йому пахощі свої,
Хай мій Улюблений пашу знайде серед квітів…
18.
О, німфи Юдеї!
Коли між трояндами й квітами іншими
Амбри парфуми повіють,
Зостаньтесь у передмістях
І не підходьте до нашого ганку.
19.
Сховайся, мій Любий,
Зверни до круч гірських своє обличчя,

Не промовляй нічого,
Тільки поглянь на супутниць
Тої, що йде островами чужими.
Улюблений.
20.
Птахи легкокрилі,
Олені, леви, плигаючи лані,
Гори, річища, доли,
Води, вітри, спекота,
Безсонних ночей страховиська:
30.
Ліри звучанням приємним,
Співом сирен вас закликаю –
Заспокойте свій гнів
І не торкайтеся стін,
Аби Улюблена мала спокійний сон.

ІІІ
27.
Увійшла моя Улюблена
До чарівного саду кохання
І в любощах спочиває,
Шию схиливши свою
На ніжні плечі Улюбленого.
28.
Під шатром яблуневим
Ти для мене дружиною стала

...................................................

Текст В.
Улюблений.
Білая голубиця
До ковчегу з гілкою повернулась,
А горлиця сива
Друга жаданого
На берегах смарагдових зустріла.
34/35
У самоті вона жила.
Усамітнено гніздо сповивала.
І в самоті їй показував путь
Самотній її Коханий,
Що в самоті теж постраждав від любові.
Улюблена
35/36
В насолоду пориньмо, Коханий,
Помилуймось на гору чи пагорб,
Що сяють Твоєю красою,
Де струмить чиста вода,
А потім заглибімось в нетрі дібровні.
36/37
Надалі зайдім під високі
Склепіння печер прохолодних.
Приховані хороше в скелях,
Туди ми удвох увійдемо
І насолодимось соком гранату густим.
37/38
Там Ти, може, покажеш
Те мені, що душа моя прагне,
І згодом повернеш мені,

Любий мій, життя моє,
Те, що я мала раніш вже від Тебе:
38/39
Дихання вітру,
Солодкозвучний наспів солов’їний,
Зачарованість гаю,
І в тиху ніч пломінь,
Що поглинає, не завдаючи болю.
39/40
Хай це ніхто не побачить…
Амінадава теж не було видно;
І облога припинилась,
І кавалерія,
Уздрівши води, відступила.