"Біля джерел Кармелю" о. Юрій Зелінський OCD

Біля джерел Кармелюо. Юрій Зелінський OCD "Біля джерел Кармелю"

Видавництво Кармелітів Босих

Краків 2000

 

Вступ

 

"Гора Кармель для споглядальних душ завжди

 була місцем реколекцій на природі, тому не варто

 дивуватися, що на її схилах постав перший кар­мелітський

монастир - колиска ордену".

Блаженний Титус Брандсма О. Саrm.

 

Початки ордену кармелітів і його містичної традиції оточені атмосферою таємниці. Це твердження може ви­датися дивним, якщо зважити на те, що троє його видат­них святих: св. Іван від Хреста, св. Тереза Авільська і св. Тереза від Дитятка Ісуса - це Учителі Церкви, тобто люди, авторитет яких у сфері життя вірою визнаний нею, а їхні духовні доктрини належать до надзвичайних перлин її скарбниці. Однак факти промовляють самі за себе. Коли ми звернемося до початків францисканців чи домініканців, то неодмінно затримаємося на постатях св. Франциска Ассізького і св. Домініка. Завдяки особ­ливому Божому покликанню вони пережили своє осо­бисте навернення і пізнали виняткову близькість Бога; потім прикладом свого життя вони притягли до себе перших учнів і написали для них Устав. Ми знаємо, ким вони були, в якому оточенні жили, який харизмат зали­шили своїм наступникам і коли це було. Історичні поча­тки кармелітів відхиляються від цієї схеми, і якби хтось захотів вказати на конкретну дату або особу, яка стояла біля витоків їхнього ордену, то він зіткнувся б з пробле­мами. На відміну від інших орденів, у кармелітів немає великої харизматичної постаті в ролі їхнього засновни­ка. Важко назвати і точну дату виникнення їхнього ор­дену. Але раз орден існує, то він мусить мати свій поча­ток, бо ж немає струмка без джерела. А де ж воно є - це джерело?

Сягаючи своїх коренів, орден кармелітів культивує пам'ять про минуле, яка тримає його в неперервному і творчому зв'язку з життям та духовною і матеріальною спадщиною людей, котрі упродовж віків формували йо­го образ. Дивлячись назад, орден відкриває дух, який підтримував його понадчасову скарбницю; орден дає ус­відомлення постійності тривання, говорить, чим є Кармель, яка його роль і місце у світі. Це добре розуміла ве­лика реформаторка ордену XVI ст. св. Тереза Авільська. У "Книзі фундації" - одній з книжок, які є духовним за­повітом, залишеним сестрам нової реформи, вона напи­сала: "Заради любові Господа нашого прошу вас усіх... не забуваймо про той святий рід, з якого ми походимо. Ми - духовне потомство отих блаженних Пророків і Отців, потомство стількох славних наших предків, котрі тут, на землі, носили нашу рясу, а сьогодні, зодягнуті в славу, чекають нас у небі".

Знати свого батька і своє походження - означає по­сідати належне місце у житті, пізнати, що ми не живемо у порожнечі, що наша щоденність є великим даром для інших. Знати своє минуле - це усвідомлювати, що скар­бниця нетлінних цінностей для мене відкрита. Тут діс­тає своє обгрунтування сягання до початків кармелітів, спроба реконструкції цих початків, щоб відшукати ті цінності, з яких зродилися містичні традиції ордену. Цеособливо стосується Уставу кармелітів. Його написан­ню передувала переказувана з покоління в покоління усна традиція пустельницького життя на схилах гори Кармель, з якої виріс текст Уставу. Щоби проникнути в його дух, а через нього - в дух усієї кармелітської тради­ції, треба пізнати спільноту, де він постав, людей, які цю спільноту творили, а також події, які цю спільноту фор­мували.

Зміст:

Харизма

Харизма босих кармелітів

Школи духовності

Гора Кармель

Пустельницька традиція Кармелю

Біля джерел Кармелю

Ілля

Марія

Початковий Устав

Герб Кармелю