Роздуми про молитву

Роздуми про молитву. Матейль ейль Мексін.

Можна довго пояснювати, що таке мед, але навряд чи від цього у нас стане солодко в роті. Та все ж таки, спробуймо задуматися над цим. В більшості випадків, коли ми говоримо про молитву взагалі, то маємо на увазі молитву прохання, коли звертаємося до Бога, або до Святих, з проханням про дарувння нам якихось духовних благ, заступництво для нас та наших близьких, допомогу в якійсь справі. Знаємо про молитву подяки, а також про молитву прославлення.

 

Не важко помітити, кожна з цих молитов базується на тому, що ми говоримо до Бога. Інколи ми так сильно захоплюємося своїми промовами, що забуваємо про свого Співрозмовника, і виказавши Йому свої турботи та прохання, тікаємо в своїх справах не вислухавши Його, або навіть ще гірше, не давши Йому сказати й слова. Так, кожен з нас погодиться з тим, що Бог до нас постійно говорить, через Святе Письмо, через наших душпастирів, друзів, врешті-решт через випадкових людей та через різні життєві обставини. Але чи даємо ми Богу можливість говорити до нас безпосередньо? Чи багато з нас може сказати з впевненістю, що Бог насправді промовив до нього, безпосередньо?

 

«Мовчання - мова Бога», так сказав Святий Йоан від Хреста. Спробуймо навчитися цій мові. Прекрасні слова Апостола Павла "Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, і що Дух Святий у вас перебуває?» ( 1 Кор З, 16 ). Прагнімо внутрішнього спілкування з Богом. Загляньмо у кімнату свого серця, адже тут перебуває Той, Котрий від самого нашого народження чекав на нас, своїх блудних синів і дочок. Помовчімо. Змарнуймо цей час для Бога.

Коли зустрічаються справжні друзі то для них не є важливим багато сказати, їм достатньо тільки споглядати один одного, це дає їм велику радість. Коли ми бачимо прекрасні пейзажі, гори, дерева, море, коли ми споглядаємо красу творіння, наші серця наповнюють почуття, які не можливо передати звичайною людською мовою, а проте навіть того самі не усвідомлюючи, співаємо гімн хвали Творцю.

 

Наша душа знає мову її Творця. Вона знає голос свого Пастиря і йде за Ним. Довірмося Йому і він приведе нас до тихих вод. Дозвольмо Богу промовляти до нас із глибини наших сердець. Навіть якщо спочатку ми не будемо переживати чогось особливого, продовжуймо шукати Його обличчя, будьмо витривалі в молитві. Адже так як є необхідною вода для рослин, так само нашим душам необхідне внутрішнє молитовне спілкування з Богом. «Для цього не потрібно фізичних сил, але тільки любов та досвід»,- сказала Свята Тереза Авільська. Отож, набуваймо досвіду внутрішньої молитви! Але пам'ятаймо слова одного мужа молитви: «... ти не повинен уявляти собі якусь видиму зовнішню форму Бога Отця, Сина і Святого Духа, немов би Вони знаходились поруч з тобою, або немов би твоє око могло їх споглянути. Адже Бог є присутній саме в середині твоєї душі, а не поза нею». Відчуй Його присутність, не бачачи Його: «Молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні» (Мт 6,6)".