Молитва у житті бл. Йоана Павла ІІ

giovanni paoloЗовнішнім виразом святості Папи Івана Павла ІІ була його молитва. Він був людиною великої молитви. Джерелом енергії, ентузіазму і глибини Святого Отця були зустрічі з Богом, любов до Христа і знання, що Господь любив його. Молитва була повітрям, яким він дихав, водою яку він пив, їжею, яка живила його. Саме завдяки молитві, його справи давали плоди. «Молитва визначала ритм його дня. Перед ранковою Службою молився Розарій у спальні, лежачи хрестом. Потім - при­ватні молитви та роздуми в каплиці і Свята Служба. Пе­ред аудієнціями - адорація. Дорогою на обід - коротке привітання Ісусу. До каплиці заходив перед і після кожного споживання їжі. Молився повною формою Літанії до усіх Cвятих. Дуже її любив. Кожного четверга - молитва до Святого Духа. Щоп'ятниці - Хресна дорога в саду на терасі. Коли хотів побути на самоті, коли мав якусь проблему, котрою хотів поділитися з Господом Богом, то виходив на террасу і молився» - розповідає у книзі «Вівторки любив найбільше» Його Високопреосвященство Архієпископ-Митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, котрий протягом дев’яти років був другим секретарем Папи Івана Павла ІІ

«Молитва була його природою, його повсякденна Коли виходив на богослужіння, коли їхав до Зали чи на парафію, навіть дорогою з апартаментів впродовж цих пяти хвилин завжди був занурений у молитву - десь далеко він нас, відключений від усього. Таких хвилин протя­гом дня було десятки. Ми знали, що не можна тоді пере­шкоджати Святішому Отцю, бо він є з Господом Богом, З'єднаний незвичайним чином» - Архієпископ Мокшицький

Особливе значення у житті Івана Павла ІІ мала Хресна дорога. Архієпископ Мокшицький розповідає «Хресна дорога мала для Йоана Павла II особливе зна­чення. Відправляв її щоп'ятниці. Кожної п'ятниці протя­гом усього року. Це було для нього пережиттям Страстей Христа-Спасителя, який віддав за нас життя, відкупив нас. Це був певний вотум Святішого Отця за дар Відку­плення. Це за його дорученням у садах на даху папських апартаментів з'явилися стояння Хресної дороги. Там найбільше любив її відправляти»

В часі одної із зустрічей з молоддю Святіший Отець Іван Павло ІІ сказав, що молитва є говорінням до Бога і слуханням Бога.

Під час трагедій, воєн, катастроф, які траплялись, він ніколи не панікував. Він казав: «О, Боже…» і йшов до каплиці молитись. Покійний Папа Римський Іван Павло II часто спав на голій підлозі, бичував себе ременем, а перед тим, як висвячувати священиків чи єпископів, строго постив. Ці та інші, раніше невідомі особливості приватного життя понтифіка, описує Польський монсеньйор Славомір Одер, який очолював справу про беатифікацію покійного Папи Римського Івана Павла ІІ. Відомо, що умертвіння плоті Войтила практикував ще будучи архиєпископом Кракова, і продовжував спричиняти собі фізичний біль і після обрання на Папський престол. «Часто він проводив всю ніч на голій підлозі», – пише монс. Одер. Співробітники архиєпископської резиденції в Кракові знали про це, не дивлячись на те, що кардинал Войтила старанно це приховував. «Члени його найближчого оточення і в Кракові, і у Ватикані чули, як Кароль Войтила бичує сам себе. У його шафі, окрім сутан, був спеціальний гак, на якому висів ремінь для самобичування, – пише монс. Одер, – Цей ремінь Папа привозив з собою і в Кастель Гендольфо» (літню резиденцію в околицях Риму).

В часі Великого Посту Папа не їв м’яса. А ще він дуже любив солодощі, але в часі посту від них відмовлявся. Внаслідок строго дотримування Великого посту завжди худнув перед Пасхою. Понтифік також постив перед висвяченням священиків та прелатів й перед іншими важливими заходами.

Іван Павло ІІ часто говорив, що найважливішим для Папи є молитва, а не інші справи. Молитва на взірець Мойсея, з високо піднятими руками, який просить Бога в різних наміреннях Церкви, людства і світу. Папа багато молився також і за себе.

Щовечора Іван Павло ІІ підходив до вікна, щоб благословити Рим і цілий світ, пастирем якого він був. Часто вставав вночі і йшов до каплиці, там впівголоса говорив до Бога, деколи навіть співав. Коли був молодший, молився лежачи хрестом або в каплиці, або у себе в кімнаті.

Івана Павло ІІ не ділив час на молитву і діяльність, він молився кожним обов’язком і кожним заняттям. Йдучи на аудієнцію, молився за людей, яких мав там зустріти. Молився за них також після аудієнції.  Молився також під час аудієнції, коли хтось інший мав промову. То була його духовність – постійне поєднання з Господом Богом.

Будучи ще Єпископом Кароль Войтила вибирав для реколекцій такі місця, які найбільше сприяли зосередженню і нав’язуванню контакту з Творцем. Тому це були живописні місця, де була можливість побути на самоті. Вже у Ватикані реколекції Папи проходили з Римською Курією, вони тривали шість днів. В той період Папа зберігав абсолютне мовчання і зосередження, також в часі вживання їжи. Нікого не приймав, молився в приватній каплиці. Це були для нього святі дні - дні повного з’єднання з Богом. 

Папа був містиком – людиною, зануреною в Бога. Вмів говорити до Бога, але над усе вмів слухати, чого ж Бог хоче від нього, і це виконувати. І це підтверджує Архієпископ Мокшицький «Він виключався. І тоді не реагував на оточення. Йому не перешкоджав галас, не заважало шарудіння, люди навколо нього.  Коли ми вранці разом з гостями приходили на Божу Службу, то зустрічали Святішого Отця, який стояв на колінах, на клінчику. Велике враження, велике зворушення. Але це не тільки постава. Від Святішого Отця променіла сила, променіла святість»

Вдивляючись в життя молитви блаженного Івана Павла ІІ, кожен з нас багато чого може навчитися і поглибити свій зв'язок з Богом.

Максим Железницький