Кілька днів життя в монастирі

IMG 7969Троє хлопців віком від 19 років і старші разом з о. Олегом Кондратюком OCD протягом шести днів перебували в монастирі, щоб розпізнати своє покликання та спробувати пожити у справжньому монастирі.

 

Рішення про поїздку до монастиря було прийняте на реколекціях про розпізнання життєвого покликання, які відбулись у грудні в Житомирі. Саме там виникло дві ідеї: зіграти футбольну гру між кармелітськими спільнотами Бердичева та Києва, а також деякі учасники забажали кілька днів провести у монастирі, щоб пожити за таким розпорядком, за яким живуть справжні монахи. Футбольна гра відбулась 12 січня, а 14 січня двоє бердичівлян та один киянин вирушили на проживання до монастиря Милосердя Божого та Непорочного Серця Діви Марії в Києві.

Ми публікуємо свідоцтва учасників реколекцій:

«Проживаючи у монастирі з братами Максимом, Владиславом та о. Олегом, ми головні акценти спрямували на особисту молитву. Це була молитва тет-а-тет з Ісусом, проста розмова. Я розмовляв з Ісусом про звичайні буденні справи мого життя. Наприклад, що я робив, куди ходив, що бачив, що відчував і т.д. Дякував за все, що маю; за те, що Він для мене зробив на Хресті і робить по цей день; дякував за те, хто Він для мене; дякував за Його любов ... Розповідав також про те, що мене турбує, що болить, просто виливав свою душу, а головне – був щирий з Ним. Виливав всі свої емоції, не лише радість, а й злість, образу. Через певний час в молитві настала тиша. Тоді Ісус в своїй любові почав промовляти до мене, без слів. Він дав мир, який неможливо передати. В той момент я був готовий для Ісуса на все, навіть на смерть. Був готовий йти за Ним куди б Він не повів. Під час однієї з таких молитов Ісус позбавив мене страхів. Наприклад, я мав страх, що Ісус мене покличе до священства. Тепер я вже не боюсь, куди б і для чого б Ісус мене не покликав: чи до священства, чи в монахи, чи бути місіонером, чи навіть і до подружнього життя…». Олександр Полторакін

«Проживання в монастирі ще на кілька кроків наблизило мене до розпізнання свого життєвого шляху, який для кожного з нас приготував Господь Бог. Я взяв для себе багато корисного під час духовного читання, де ми читали «Історію однієї душі» Святої Терези від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя. Я пізнав глибше, як розпізнати свій життєвий шлях на прикладі життя святої. Також під час життя в монастирі ми провели зустріч з сестрами босими кармелітками. Я був приємно вражений, коли побачив на обличчі сестер усмішку, радість, адже раніше я думав, що життя в закритому монастирі – це дуже важко. Тепер  моя думка змінилась. Я зрозумів, що монаше життя - це справжнє життя з Богом...». Максим Железницький

«Для того, щоб повністю осягнути всю цінність вже минулих реколекцій, я мусив повернутися додому. Ніби й нічого складного, але вже трясучись по маршрутках, я почав розуміти, що віддаляюсь не тільки від стін, які мені так полюбились за цей битий тиждень, а й від реалій "відновлення до Життя" в реалії рутини. Ба ні, навіть до тотальної стагнації. Однак практики, які я виніс з монастиря (починаючи від елементарного бревіарію і закінчуючи цілковитим переосмисленням значення Любові), дозволять мені ще довго не скиснути в умовах мого "місцевого застою". Не розписуватиму всіх своїх переживань в часі цих реколекцій, але скажу: «Хлопці! Краще раз відчути, ніж сто разів почути. Поїдьте самі на такі реколекції – і вам все стане ясно». Владислав Негребецький

"Коли я дізнався про бажання хлопців пожити в справжньому монастирі, то був приємно вражений. Дивлячись на їхній запал, вирішив, що не буду їх трактувати, як дітей, а одразу кину на глибокі води. Запропонував їм розпорядок, який ми мали у новіціаті (перший, найбільш суворий період життя в монастирі). Вставали ми о 6.15. О 6.45 розпочинали ранішні молитви з бревіарію закликом: "Господи відкрий уста мої - і вуста мої возвістять хвалу Твою". Бревіарій (інша назва: часослов або літургія годин) - це молитовник для священиків та монахів у Католицькій Церкві. Складається від з тестів Святого Письма, особливо псалмів, які розкладені на 7 літургічних годин на протязі дня. Кожні 3-4 години на протязі дня, монахи збираються в каплиці, щоб славословити Бога. Після утренні розпочиналась внутрішня молитва. О 7.45 ми брали участь у Святій Месі, після якої мали ще 15 хвилин тихого прославлення Бога, якого прийняли в Таїнстві Причастя. Далі наступав сніданок, під час якого ми слухали духовного читання, а після нього фізична праця до 12.00. Опівдні ми знову збиралися на Ангел Господній та молитви бревіарію до нашої каплиці. Далі в порядку денному був обід, а після нього всі йшли на рекреацію. Рекреація походить від латинських слів: ре і креація. Це означає: поновне створення, або відновлення. Ціллю рекреації є відпочинок і відновлення душевних сил. Треба сказати, що в монастирі підтримується клімат мовчання, що має сприяти внутрішньому зосередженні та неустанній молитві. Людина цілий час намагається вести внутрішній діалог з Богом. Рекреація ж має на меті зосередитись на взаємовідносинах з братами, на радісному спілкуванні у спільноті. Тому після обіду ми ходили на прогулянку, пили чай і грали в ігри. Особливою популярністю коритсувалася гра: "Китаєць", під час якої можна було вволю насміятися і отримати позитивні емоції.

 15.00 - це година Божого Милосердя. Саме в цей час ми молились Коронку до Божого Милосердя і розходились по келіям, щоб насамоті проводити духовне читання. Від 17.00 до 18.30 ми знову пербували в каплиці, де молились вечірні молитви та мали наступну годину внутрішньої молитви. Саме ця молитва у тишині викликала у мене найбільше побоювання. "Чи витримають хлопці дві години внутрішньої молитви в день?" - думав я. Виявилось, що ентузіам їх був настільки великим, що якби я запропонував їм ще й третю годину вони напевно згодилися б. Після молитви на нас чакала вечеря та вечірня рекреація. Завершувався день групою ділення, де ми всі ділилися тим, що цінного почерпнули за минулий день. Особливо ретельно обговорювали книгу "Історія однієї душі" св. Терези від Дитяти Ісус, яку ми всі уважно читали протягом цих 5 днів і над текстами якої роздумували. День закінчувався комплетою - молитвою на завершення дня, після якої западало мовчання аж до заклику під час ранішньої молитви наступного дня: "Господи відкрий уста мої - і вуста мої возвістять хвалу Твою". Так минули 5 незабутніх днів, під час я занурився в часи, коли робив перші кроки в Ордені, а хлопці отримали досвід життя в кармелітському монастирі." О. Олег Кондратюк OCD

 

IMG 7969

IMG 8073

 

IMG 8075

IMG 8199

IMG 8207