День зосередження у сестер кармеліток


droga-12Із серії: „Свідоцтва”

Вероніка Зуєва OCDS

______

Наша спільнота Світського Кармелю з Києва зібралася провести день зосередження на тему «Зречення від гріха, покаяння – шлях до злуки з Богом».

Певний період, певний час. Рух і зупинка. І це мій час, даний мені Богом для відпрацювання, для виправлення, для особистого преображення.

З любові до мене і до кожного християнина, яких об’єднує Церква, містичне Тіло Христа, Господь ніби «відрізає» звичайний період і концентрує на переживанні Христового шляху відкуплення. Начебто викраює такий одяг, щоб ми могли зодягнутися в білі шати чистоти, убогості та послуху.

Ранкове сонячне проміння та свіже повітря, ніби невидимі ниті, плели нам дорогу до сестер кармелітанок босих, де наша спільнота Світського Кармелю зібралася провести день зосередження на тему «Зречення від гріха, покаяння – шлях до злуки з Богом».

Разом з сестрами кармелітанками ми перебували на Божій Службі. Так зі знаком хреста і прийняттям Божого Тіла в таїнстві Євхаристії ми розпочали день. Отець Віталій Козак OCD, целебранс Божої Служби та асистент нашої спільноти, в кінці Меси побажав нам вміти перебувати в радості і користатися кожним моментом, який дарує нам Господь. Відмолившись ранкову Літургію Годин, ми всі з зацікавленням почали слухати конференцію, яку провадив о. Віталій.

Саме тільки роздумування над гріхом може ввести нас в депресивний стан та не давати душі рухатися далі. А душа потребує постійного навернення і примирення з собою та з Богом. Наше прагнення мусить бути скероване на життя чеснотами. І це життя це не лише разовий акт. Це дія, яка йде від самого серця. І не тільки в певний період, в який ми повинні чинити вчинки милосердя, а завжди, ми маємо жити ними, не помічаючи, що ми їх робимо. Це наше щодення. А щодення це і падіння, і боротьба, і рух далі. Треба усвідомлювати свою гріховність, не намагатися ставити себе вище когось. Потрібно просто залишатися самим собою, особистістю, такою, якою створив мене Господь.

В рамках цього покутного дня ми провели хресну дорогу в намірі миру в Україні. Йдучи за Христом, кожний міг висловити свої думки й свої переживання. Ми просили, щоб Господь дав нам духовні очі,  дякували Йому за жертву, за спасіння, за любов. В цей період ми також очікуємо свята Благовіщення Господнього, Слова, яке воплотилося в Тіло. І це Тіло зараз складає найвищу Жертву, Жертву Любові, щоб відкупити нас, і щоб ми мали це Тіло завжди у собі.