Босі Кармеліти у Києві

Розклад служб в парафії Воздвиження Святого Хреста в Києві.

parish kiev

 Неділя                 9-00
                            12-00
                            17-00

Понеділок           8-00

Віторок                 8-00
                             18-30

Середа                 8-00

Четвер - Субота 8-00
                              18-30

Адреса парафії:

0379 Київ
вул. Шепетівська, 6
тел. (факс): (044) 424-75-65

Історія парафії

Хрест єднання

Чи всі ми знаємо історію хреста, який височіє у нашому парафіяльному саду? Уже протягом 20 років він свідчить про нашу віру, заохочує до молитви і роздумів, громадить нас навколо себе в урочистості і свята, привертає увагу гостей та сусідів. Його історія почалася у 1988 році, коли увесь світ, як православний, так і католицький, обходив святкування тисячоріччя хрещення Русі. На честь цієї події було вирішено встановити у Києві, серці стародавньої Русі, пам’ятний хрест. Він мав не тільки свідчити про непереможність християнської віри, а й бути знаком єдності між Сходом та Заходом, адже витоки нашої віри сягають часів, коли Церква була ще нерозділеною.
За радянських часів наша парафія Воздвиження Святого Хреста була єдиним притулком католиків на Київщині. Отже, хрест було вирішено встановити саме тут. На церемонію зібралися кілька сотень прочан, в тому числі з Європи, що на той час було нечувано! Серед них найвидатнішими гостями були брат Роже з Тезе і Мати Тереза з Колкати (раніше - Калькутта), яка виголосила промову. Київська влада була збентежена, але не сміла заборонити цей захід, бо він мав всесвітній розголос. Церковний паркан був оточений кінною міліцією, а переодягнені працівники спецслужб пильно слідкували за всіма присутніми. Проте хрест таки було встановлено.

Відтоді минуло два десятиліття. Маленькі кипариси, що ними було прикрашено хрест, виросли у величні затишні дерева. Розрослася католицька громада Києва, розгалузилася по усіх районах, проте Святошин й досі залишається її колискою. Хрест невтомно нагадує нам про найглибше прагнення Ісусового Серця: щоб усі „єдине були” (Ів 17,23). Він закликає нас, сьогоднішніх парафіян, продовжувати давні традиції і плекати справу церковної єдності.

14 вересня – свято Воздвиження Святого Хреста. Це храмове свято нашої парафіяльної спільноти.
«Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо».
Було це 312 року за Римського імператора Костянтина, мати якого Єлена була християнкою. Перед вирішальною битвою з кесарем Італії, котрий переслідував християн, Костянтин і його військо побачили ввечері на небі знамення Хреста Господнього й напис із зірок: «Цим переможеш». Тієї ночі вві сні Костянтин побачив самого Ісуса Христа, Який звелів йому зробити на військових знаменах хрест і провістив, що Константан переможе у цій битві, як і сталося.

Визначні парафіяльні постаті

Своїм існуванням наша парафія завдячує багатьом відданим парафіянам і священикам. Деякі з них ще серед нас, а деякі далеко: поїхали до інших країн або відійшли до Господа. У рубриці «Визначні парафіяльні постаті» ми хочемо понайомити вас зі свідоцтвами їхнього життя, сповненого нелегкого, подекуди героїчного, служіння.

Незрівнянний і незабутній отець-прелат Тадеуш Хоппе.
Серед шанованих постатей, які мали вплив на життя нашої парафії, особливе місце посідає святої пам’яті отець-прелат Тадеуш Хоппе. 
Блаженної пам’яті отець Тадеуш був найстаршим католицьким священиком України. З ним пов’язана одна з найнапруженіших сторінок нашої помісної Церкви – історія гонінь і рішучих визнавців віри.

Сорок п’ять років свого довгого і яскравого життя отець Тадеуш Хопре присвятив Україні. Місцем його постійного перебування була Одеса, куди він приїхав у 1958 році. Не тільки одеситам, але й мешканцям інших міст колишнього Радянського Союзу дуже добре знайома адреса храму святого Апостола Петра на Халтурина, 5, де служив прелат. Це було місце, куди приходили і приїжджали люди, які шукали духовної підтримки й поради мудрого пастиря. Завдяки отцю Тадеушу протягом важких для католицької Церкви радянських часів на території Одеської єпархії збереглися католицькі громади. Так само було з вірними інших єпархій. Відомо, що крім католиків Одеси й Криму, отець Тадеуш опікав також вірних Києва, Кишинева і деякий час навіть далекого Тбілісі. Народ Божий мав доступ до сповіді, Причастя й інших святих таїнств. 
Наша парафія (перша католицька громада Києва) також була зареєстрована завдяки зусиллям отця Тадеуша. Він був одним з перших священиків, які почали приїжджати до Києва на початку сімдесятих.

Біографічна довідка: 

Отець Тадеуш Хоппе народився 27 червня 1913 року у місті Яновець (Польща). Навчався на філософсько-богословському факультеті духовної семінарії в місті Маршалки (Польща). У 1931 році вступив до ордену салезіанів. У 1939 році був переведений до вищої духовної семінарії Вільнюса, де в 1943 році таємно отримав священицькі свячення. Після 16-ти річного душпастирства у Вільнюсі отримав призначення до Одеси, куди приїхав 1958 року і де провів 45 років священства. У 1979 році отець Хоппе був підвищений до сану прелата. У духовній спадщині отця-салезіанина: душпастирство в Одесі, Києві, Миколаєві, Херсоні (Пам'ять), Кишиневі (Молдова) та Тбілісі (Грузія). 10 листопада 2003 року на 91 році життя й 61 році священства Господь покликав його до Себе.

Під його керівництвом парафія проіснувала з 1970 до 1980 року. Ось як згадують про ті часи наші парафіянки Владислава та Евеліна Камінські у відомій книжечці «Весни Київського костелу»:

«Я написала до Одеси знайомому отцю Тадеушу Хоппе, котрий приїздив до нас ще в каплицю на вулиці Львівській, благаючи його про допомогу, позаяк ми боялися, щоб наша католицька парафія не перетворилася на секту. Листа підписали майже всі парафіяни. На щастя, отець Тадеуш охоче відгукнувся на наше прохання. Він почав працювати над реєстрацією парафії. (…) Отець Тадеуш отримав дозвіл приїжджати до Києва один раз на місяць і міг залишатися в парафії впродовж тижня. Скільки він вистраждав спільно з нами! Навіть не було кому зварити йому обід. Нишком, оскільки не було на те дозволу, з чотирьох кімнат ми зробили одну залу.(…) Отець Тадеуш весь цей час домагався, аби в нас був постійний священик, оскільки йому було важко працювати одночасно з двома парафіями (він був настоятелем в Одесі). І лише в 1980 році, коли відбувалася Олімпіада, влада, буцімто, погодилась на те, щоб отець Ян Крапанс служив у парафії постійно».

Безсумнівно, умови, в яких працював на той час отець Хоппе та інші нечисленні католицькі священики на території колишнього Радянського Союзу, не дозволяли втілювати різноманітні форми пастирської праці, відомі нам сьогодні. Поза тим у тих страшних й нелюдських умовах йому вдавалося відкривати Євангельську Звістку всім, хто шукав слова істини. Він підтримував християн у найважчі часи репресій, таємно збирав навколо себе молодь, проводив таємні духовні вечори, коли це було справді небезпечно.

Пастирський секрет отця Тадеуша Хоппе знаходиться в його духовності, яка базувалася на міцному фундаменті. У його основі – безмежна й пристрасна любов до Євхаристичного Ісуса. Ті, хто особисто знали прелата пам’ятають, що він годинами віддавався спогляданню, стоячи навколішки перед Святими Дарами. Він також прищеплював любов до Євхаристії своїй пастві. Другою підвалиною його духовності була глибока побожність до Діви Марії. Отець Хоппе був завзятим апостолом богородичного благочестя. Розарій, який він практично не випускав з рук, був його духовним мечем, яким він долав диявольські пастки.

Є ще один «секрет» його пастирського успіху. Протягом десятиліть комуністичної ночі й до кінця своїх днів отець-прелат Хоппе зберіг вірність й глибоку синівську любов до Єпископа Рима. Отець Тадеуш добре розумів, що підвалиною Христової Церкви є камінь-Петро, і тому брами пекельні її не здолають.

Отець Хоппе, без сумніву, був в’язнем сповідальні. Він годинами вислуховував людські сповіді, облегшуючи сумління й відпускаючи гріхи. Кожен, хто хотів висповідатися, завжди міг знайти його у храмі задовго до початку богослужіння, та й після нього. У цьому отець Хоппе є добрим прикладом й для наших священиків, які покликані до служіння прощення й утіхи.

Отець Тадеуш Хоппе виховав декількох священиків. Під його духовним керівництвом виросло чернече покликання кількох десятків хлопців та дівчат, які зараз служать Богу і Церкві у різних куточках колишнього Радянського Союзу.

Отец Тадеуш користувався глибокою повагою й авторитетом у православних вірних Одеси. Відомо, що він був у дружніх стосунках з деякими відомими представниками одеського православ’я. До нього за духовною порадою зверталися не тільки католики, а й представники інших конфесій і навіть люди невіруючі.

Своїм життям отець Тадеуш Хоппе засвідчив героїчність християнських чеснот віри, надії й любові. Сьогодні, коли цей мужній визнавець віри зарахований (як ми віримо) до Церкви прославленої, ми бажаємо зберегти пам'ять про цього вірного сина Церкви не тільки в серцях. Уже в перші дні після смерті монсеньйора Хоппе до єпископа Одеси почали звертатися віруючі, а також представники одеської інтелігенції й некатолицьких громад з проханням створити його пам'яті кімнату-музей, що і було невдовзі зроблено.

Історія отця Хоппе – це історія Католицької Церкви України другої половини ХХ століття, це також важлива частина історії нашої парафії, а відтак і нас з вами.

Відкриття надгробного пам’ятника отцю Тадеушу Хоппе

Минулого року наша парафіянка Леся Шчетініна, яка особисто дуже добре знала і любила отця Тадеуша, відвідала його могилу на другому католицькому цвинтарі в Одесі. Яким же було її здивування, коли вона побачила, що над могилою й досі нема ніякого пам’ятного знаку. З великою любов’ю і завзяттям вона організувала серед одеських та київських парафіян збір коштів на будівництво й установлення пам’ятника о. Тадеушу. Парафіяни Києва добровільно пожертвували 4100 гривень, які були передані в Одесу.

27 червня 2008 року пам’ятник було відкрито. Урочисту заупокійну Службу, на яку зібралися численні шанувальники отця Тадеуша Хоппе з усіх куточків України, очолив єпископ Броніслав Бернацький. Від нашої громади були присутні парафіянки Марія Блашчинська та Леся Шчетініна. На пам’ятнику помістили напис: «От прихожан Одессы и Киева». Сподіваємося, що місце спочивання останків блаженної пам'яті отця-прелата Тадеуша Хоппе стане для наших парафіян місцем паломництва, де ми будемо знаходити духовне підкріплення і пораду на нашому шляху до Бога.

(У матеріалі використано лист єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслава Бернацького з нагоди першої річниці смерті отця Тадеуша Хоппе).

Надія Серебровська