З історії нашої фундації

fot23 червня 1995 року на запрошення єпископа-ординарія Київсько-Житомирської дієцезії Яна Пурвінського до Харкова прибули перші чотири сестри з монастиря в Дисі, що поблизу Любліна (Польща). Спочатку вони оселилися по вул. Гоголя при храмі Успіння ПДМ, в якому тоді проходили реставраційні роботи. А невдовзі було куплено будинок в селищі Покотилівка в околицях Харкова. Це був зруйнований триповерховий робітничий гуртожиток, який необхідно було відремонтувати і облаштувати під монастир. В жовтні 1995 року після того, як було підготовлено декілька кімнат, сестри переселилися до будинку. Тим часом, поки в важких фінансових умовах поступово ремонтувалися інші приміщення, поволі почала формуватися монаша спільнота. Від серпня 1996 року до жовтня 1999 року в Харкові навперемін залишалися 2 чи 3 сестри для нагляду за ремонтними роботами, а молоді українки (і також росіянки), які зголошувалися до новіціату харківської фундації, перебували разом з іншими монахинями в монастирі в Дисі, де проходила їхня початкова формація. В жовтні 1999 року, в урочистість св. Нашої Матері Терези від Ісуса, вони повернулися на харківську фундацію, намагаючись, попри складні умови і все ще триваючий ремонт, провадити регулярне кармелітанське життя.

Після нового поділу дієцезій Католицької Церкви в Україні, який у 2002 році здійснив Святіший Отець Іван Павло ІІ, наш монастир в Покотилівці опинився на теренах Харківсько-Запорізької дієцезії, першим ординарієм якої був єпископ Станіслав Падевський.

16 червня 2008 року, Й.П. о. єпископ-коад’ютор Мар’ян Бучек здійснив акт канонічного затвердження монастиря і закриття папської клаузури.

Наш монастир був відданий під покровительство Матері Божої Посередниці Всіх Благодатей і свв. апостолів Петра та Андрія. Ця назва є виразом нашої віри в те, що всі благодаті ми отримуємо через Марію, Матір Втіленого Слова, а також знаком молитви про єдність віри і поєднання між людьми та народами. І також одним з аспектів нашої присутності на землях Слобожанщини є особлива місія молитви про пробачення і поєднання, що пов’язано з жахливими, кривавими, а проте такими недавніми подіями історії цих земель (до речі, Харків оточений цвинтарями, на яких спочивають жертви тоталітарного терору – голоду і війни – всього близько 35 тисяч замордованих українців, росіян, німців, поляків та євреїв).

Видатними явищами в короткій історії нашої спільноти є візит Святішого Отця бл. Івана Павла ІІ в Україну і наша участь у відправленій ним Святій Месі в Києві 24 червня 2001 року, а також перебування в нашому монастирі реліквій св. Терези від Дитяти Ісус 9-10 травня 2010 року.