Історія Бердичева

berdichev city coa n9078... Бердичів. Невелике старе місто.

... Тишкевичі та Радзивілли, Бальзак та Ганська, Шолом Алейхем та Гросман, Палій та Кривоніс, Чайковський та Конрад, Пуласький та Грабовський, Крашевський та Раковецький, Карпенко-Карий та Дуров, Урицький та Косовський, Петлюра та Щорс, Скоропадський та Пілсудський – хто лише не ходив твоїми вуличками, моє місто? На своєму віку ти пережило чимало: були періоди піднесення і важкі часи занепаду. Та й у поважних енциклопедіях, наукових та літературних творах ти згадувалось не раз.

Шолом Алейхем жартівливо називав Бердичів “єврейським Парижем”.

А російський письменник Фрідріх Горенштейн написав: “Вся ця потворна халупа Бердичів людині, що приїхала зі столиці, дійсно видається купою мотлоху, але почніть розбирати це на частини, і ви побачите, що запльовані, облиті помиями сходи, котрі ведуть до перехняблених дверей цієї халупи, складено з прегарних мармурових плит минулого, якими ходили колись пророки, на яких колись стояв Ісус із Назарета”.

Кожне місто багате своїми людьми. В клопотанні про надання Бердичеву статусу міста ще в 1843 р. було записано: “В числе естественных богатств полагается природный ум жителей. Он великими успехами принесет пользу государству и частным людям немалую”.

150100Це ж відмітив і польський письменник Міхал Чаковський, що народився неподалік Бердичева: “Дивною була на той час Бердичівська округа: повно життя в людях, повно високої фантазії – в шляхті, а оригіналів стільки, що здавалось, ніби розсипався мішок з ними на бердичівському ярмаркові. Бердичів з Гнилоп’яттю був ніби Стамбул з Босфором: хто в ньому побував, той ніколи його не забував...

Неможливо не пам’ятати про цей єврейський Бердичів. Я вже постарів, а все ще мрію про нього, він так зримо постає перед моїми духовними очима, наче я був у ньому ще вчора, і я так люблю його, ніби повинен був у ньому жити й померти”.

Датою заснування міста вважається 1545 рік, коли місто згадується в люстрації Київського воєводства та в описі Житомирського замку.

Швидкому розвитку міста сприяло його зручне положення. В 1846 р. в Бердичеві мешкало 41 тис. чоловік, в той час в Києві проживало 50 тис. мешканців. За чисельністю населення в середині ХІХ ст. Бердичів займав п’яте місце, поступаючись лише Києву, Харкову, Одесі та Миколаєву.

Ще в 1801 році Сенат “признал Бердичев коммерческим в Европе местом”, а в 1845 р. він отримав статус міста.

Серед мешканців переважали євреї (в 1897 році вони складали 78% населення), за що місто називали Єрусалимом Волині.

У Польщі ж місто згадувалось у приказці. Польське “pisz na Berdycz?w” стало аналогом російського “на деревню дедушке”.

29248105Уславилось місто знаменитими на всю Європу ярмарками. Протягом року їх проходило до 10. Найважливішими були Онуфрієвський та Успенський, що тривали 6 тижнів, Космодем’янський, Йорданський та Похвальний тривалістю 3 тижні. Сюди з’їжджалися купці не лише з різних куточків Російської Імперії, а й з Австрії, Туреччини, Німеччини та інших країн.

Бердичівські ярмарки вражали різноманіттям товарів: зерно, льон, вовна, коні, вівці, худоба, шкіра, вироби з дерева, посуд, смола, дьоготь, цукор, полотно, сукно, шовк, плуги, коси, вироби з заліза, ювелірні прикраси та багато чого іншого. З закордону привозили меблі, каву, тютюн, горіхи, цитрусові, вина, одяг. Але предметом найбільшої гордості все ж таки були коні. Як написав Міхал Чайковський, вся петербурзька гвардія їздила на конях, куплених у Бердичеві.

Місто було наповнене легальними і нелегальними складами, чому сприяла велика кількість катакомб під ним, споруджених ще в середні віки для захисту від набігів ворогів.

Напевно, недарма в давнину Бердичів називали Єрусалимом Волині, адже тут були побудовані православні, католицькі та єврейські святині.

В 1748 році на кошти Варвари Радзивілл було побудовано Нікольську церкву, в якій зберігалась старовинна ікона Миколи Чудотворця. В 1836 році в районі Загреблі спорудили Свято-Троїцьку Церкву. А в 1837 році на місці дерев’яного спорудили Успенський собор, який був знищений в роки радянської влади.

Наприкінці ХІХ ст. в місті діяло близько 10 синагог та 70 молитовних будинків, серед яких вирізнялася одна з перших в Російській імперії хоральна синагога, побудована в 1850 р. А сьогодні Бердичів, став центром паломництва євреїв-хасидів, що приїжджають помолитись до усипальниці святого Леві Іцхака Бердичівського.

29248077Для католиків Бердичів дорогий Всеукраїнським Санктуарієм Матері Божої Бердичівської та костелом святої Варвари.

Паломники чи не з усієї Європи приїжджають поклонитись Матері Божій Бердичівській. “Чим для Польщі є Ченстохова, для Литви – Остра Брама, тим для України є пречудовий Найблагословеннішої Матері Божої образ з Бердичева від кармелітів Босих – столиця і велич нескінченного милосердя та незлічених див опіки”, – писав отець Вацлав Новаковський.

А в костелі святої Варвари, побудованому як і Нікольська церква на кошти Варвари Радзивілл, “1850 року, березня 2 дня прелат Олицької колегіати Віктор граф Ожаровський вінчав на шлюб високо благородного поміщика французького  Краза Гонората Бальзака, юнака 50 літ з її превосходительством графинею Ржевуською, Ганською, 46 літ, удовою, поміщицею села Верхівні”.

Свою частку у будівництво цього костелу вніс багатий купець Рубінштейн, що прийняв католицьку віру, – дід знаменитих російських композиторів, піаністів та диригентів Антона і Миколи Рубінштейнів.

... Багато води спливло з того часу у Гнилоп’яті... Багато чого побачив на своєму віку Бердичів. Лиш незмінно стоїть над річкою Гнилоп’ять костел босих Кармелітів, лунають над містом дзвони церков та костелу святої Варвари.