Матір Божа Бердичівська (частина 1)

🔸 о. Павло Ферко OCD 🔸

“Цариця і прикраса степів України, подільських пагорбів і волинських лісів, Чудова Марія в Бердичівській іконі”, – так звучала найдовша назва, яку надавали чудотворній іконі Матері Божої Бердичівської.

А оскільки історія самого образу і розповсюдження його культу є також довгою і цікавою, то варто наблизити її в кількох розділах, об’єднаних тематично у статті.

Перша частина присвячена “першовзірцеві” нашої Бердичівської Володарки, якою є Матір Божа Сніжна з Римської базиліки Санта-Марія- Маджоре (Матері Божої Величної).

Матір Божа Сніжна

Цей найчастіше копійований і популярний образ Найсвятішої Діви Марії походить, на думку деяких експертів, з IX ст. (за іншими даними з XII ст.), був написаний  у візантійському стилі, а прикрашають його грецькі літери, які означають Матір Бога (Meter Theou). На іконі зображена Матір Божа, яка тримає на лівому передпліччі Дитятка Ісуса і обіймає Його правицею.

Видима права рука прикрашена перснем, а на ланцюжку висить великий хрест. Маленький Ісус тримає в руці Євангеліє. Ікона, що оточена культом і вважається чудотворною, прикрашена папськими коронами.

Генезис

За переказами, спекотного літа, 5 серпня 352 року, на римський пагорб Eсквілін раптово випав сніг. Цій події передували видіння, у яких Найсвятіша Марія з’явилася одночасно патрицієві Йоанові, пророкуючи йому, що він стане батьком довгоочікуваного і вимоленого нащадка (в обмін за це має заснувати святиню), а також Папі Ліберію, передбачаючи прохання патриція Йоанна про згоду на будівництво церкви. Знаком для місця будівництва святині мав бути сніг. На відзначення цієї події святині надано назву Матері Божої Сніжної (Santa Maria ad Nives).

Цю традицію перейняв Папа Сикст III, розбудувавши святиню на знак подяки і увічненняпроголошеної Ефеським собором (431р.) догми Theotokos (про Боже Материнство Марії). Назву перебудованої базиліки змінили на Санта-Марія-Маджоре – Матері Божої Величної як однієї з чотирьох найбільших базилік Риму. Папа Павло V побудував у базиліці, навпроти Сікстинської капели, викладену мармуром каплицю (Каплицю Боргезе), у якій над інкрустованим агатами, аметистами і лазуритами вівтарем розміщено ікону Матері Божої Сніжної.

Культ

Спочатку культ ікони Матері Божої Сніжної мав місцевий характер, від XIV століття розповсюдився на інші храми Риму і завдяки Папі Пію V (від 1568 року) поширився на всю Церкву. Особливо шанується образ у Римі, де він носить назву Salus Populi Romani (Порятунок Римського Народу), тому що його носили в процесіях під час різних стихійних лих, а також римляни приписують чудотворному образу захист від багатьох небезпек і напастей. У всьому світі існує багато копій ікони в сотнях храмів, присвячених Матері Божій, багато з яких короновані (наприклад, ікона Матері Божої Бердичівської). Матір Божа Сніжна є покровителькою жінок, які очікують зачаття, людей, які страждають від захворювань очей, спортсменів і туристів. Католицька церква святкує окреме свято Матері Божої Сніжної – 5 серпня, вшановуючи річницю об’явлення знаку, яким був сніг на Есквілінському пагорбі. У каплиці римської базиліки під час щорічного святкування із купола сипляться білі пелюстки троянд, що нагадують сніг і символізують випрошені благодаті.

Матір Божа Сніжна з римської базиліки була тричі коронована:

– 1 раз Папою Климентом VII – в 1527 році.

– 2 раз Папою Григорієм XVI – 15 серпня 1838 року.

– 3 раз Папою Пієм XII – 1 листопада 1954 року (корони з тієї останньої коронації до сьогодні знаходяться в музеї базиліки Св. Петра).

Опис

Ікона (розміром 117×79 см) представляє Матір Божу (зображена у вигляді 2/3 постаті). На лівому передпліччі Вона тримає Малятко Ісуса, а правою підтримує Його. Видима права рука прикрашена перснем, а на ланцюжку висить великий хрест. Марія одягнена в темно-синій плащ (maforion), з золотими кантами (символом піднесення до небесної слави), золотим хрестом на чолі (терпить разом з Христом) і золотою зіркою на правому плечі (як ранкова зірка є передвісником сходу сонця, так Марія є провісником Ісуса-Світла, що освітлює всіх). Шати Матері Ісуса пурпурового кольору, що свідчить про її королівську гідність (Цариця Неба і Землі). У лівій руці видніється біла хустинка, що символізує чистоту і невинність Марії, а також готовність потішати сумних і витирати сльози тих, хто плаче. Навколо голови Марії та Ісуса золоті німби – символи святості. Дитятко Ісус у лівій руці тримає Євангеліє, а праву піднімає на знак благословення – так само, як на правій руці Марії, поєднуючи вказівний і середній пальці – показуючи у такий спосіб дві природи Христа: божественну і людську. Інші три пальці, також складені, символізують три Божі Особи. Ісус одягнений також у червоні шати, що поєднують одночасно царську гідність і милосердну любов, а золоті канти вказують на Його Божество. Голову Марії та Ісуса прикрашають папські корони на знак подяки віруючих за отримані благодаті і досвідчені чуда.