Св. Рафаїл Каліновський – Життя 1

Дитинство і молодість

Святий Рафаїл народився у Вільно, 1 вересня 1835р., в шляхетській польській сім’ї. Батьками його були Андрій Калиновський, професор математики в Шляхетському інституті і Юзефа Полонська. Малий Юзеф – таке ім’я отримав св. Рафаїл у день св. Хрещення – не побачив усмішки своєї матері, бо вона померла кілька тижнів після його народження. Вихованням хлопця зайнялася його тітка Вікто­рія, яка стала другою дружиною професора Калиновського. Після дев’яти років старанної опіки над улюбленим племінником відійшла і вона до вічності. В цій ситуації овдовілий мужчина і батько п’яти дітей ( двоє від першого, троє від другого шлюбу) змушений був одружитися втретє. Вибір впав на Софію Путкамер, дочку Марилі Верещак, яку увіковічнив у своїх поемах Адам Міцкевич. Святий Рафаїл охоче називав її мамою.

Хлопець перейняв від чудової, боголюбивої сім’ї побожність, ввічливість і елегантність. Він ніколи не забував про своїх рідних, тому що був дуже до них прив’язаний. У радощах і смутках, у піднесенях і на засланні  “завжди про них  пам ‘ятав і посилав їм квіти, які сам збирав на луці, як символ ніжної вдячності. ”

Перші роки навчання

Коли Юзефові виповнилось дев’ять років, він розпочав навчання в Шляхетському інституті у Вільно, де його батько був професором і ди­ректором. Хлопець відрізнявся інтелігенцією і зразковою поведінкою. Один з його шкільних друзів, Станіслав Славінський, розказує: “Юзеф Калиновський, мій приятель з Шляхетського інституту, був обдарованим учнем. Кожного року він блискуче здавав всі екзамени і отримував нагороди. Після закінчення навчання він отримав золоту медаль, а його прізвище викарбували на мармуровій таблиці, яка нагадує про його перебування в інституті. ” Єжи, наймолодший брат Юзефа, пригадує: ” Мій батько, вимогливий педагог, сказав якось, що абсолютно нічого не може закинути Юзефові. ”

Важкий вибір університету

Сімнадцятирічний Юзеф Калиновський опи­нився на роздоріжжі, так як диплом Вільновського інституту, хоча і з відзнакою, не задовільняв його. З іншого боку навчання і все, що було пов’язане з культурою, релігією і Вітчизною, в сім’ї Калиновських дуже цінували. Батьки робили все, щоб послати дітей в університет, а було це тоді нелегко. Після 1772 року, під час окупації Росією, два великі народи Польщі і Литви, злучені Унією, були позбавлені власних наукових і культурних центрів. Хоча молодь могла поступати в російські уні­верситети, та там вона була відірвана від свого середовища та патріотичних ідеалів.

Саме такою була ситуація Юзефа та його братів. Юнак розпочав навчання в Рільничій академії в Хори-Хорках на спеціалізації зоологія, хімія, землеробство і бджільництво, але в подаль­шому навчання не продовжував.

Від батька Юзеф успадкував любов до матема­тики і інших точних наук, тому він стає студентом Миколаївської військової інженерної академії в Петербурзі. Йому дуже подобалось будівництво доріг і мостів,але на ці напрями студентів вже тоді не приймали.

Інженер і геометр

У 1859р. Калиновський закінчив навчання і став поручником. Щоб залишити морально нездорове і релігійно байдуже середовище, він поки­нув Петербург і почав працювати при проекті залізничної дороги Курськ-Київ-Одеса. В цьому специфічному оточенні, подалі від шуму і галасу великого міста, він відчував себе ближче до Бога і переборов симптоми кризи віри. “При цій постійній самотності-пише він до своєї родини,- я вмів виробити в собі внутрішнє життя і скажу вам щиро, що ця постійна праця над собою і з собою, далеко від людей, зробила в мені велику зміну в кращу сторону. Я пізнав велику потребу закріплення релігійних понять і остаточно до них повернувся. “Одночасно зростає його пошана до Королеви Неба. В своїх “Спогадах” він розповідає нам як прокинулося в ньому “почуття віри в заступництво Діви Марії. ”

Читай далі