Божий слуга Кардинал Анастазі Альберт Баллестреро

 Анастазі Альберт Баллестреро, пізніше босий кармеліт, отець Анастазі від Святого Розарію, народився 3 жовтня 1913 року в Генуї. Уже в юності він отримав знання у нищій семінарії босих кармелітів і 12 жовтня 1928 року він одягнув чернечу рясу, щоб 6 червня 1936 року прийняти рукоположення у Священство. Спочатку він був викладачем теології, згодом настоятелем монастиря у Генуї, а протягом 1948-1954 років настоятелем лігурійської провінції ( генуезької) босих кармелітів. У 1955 році він був обраний генералом ордену й ці обов’язки виконував дві шестирічні каденції. Відповідно до титулу, як і інші, він брав участь у роботі Другого Ватиканського Собору. Крім того, вибрано його головою Об’єднання Генеральних Настоятелів. Папа Павло VI у 1973 році призначив його архієпископом Барі, а у 1977 році архієпископом Турину. Йоан Павло ІІ у 1979 році підвищив його до  кардинала. Через дві каденції, протягом 1979-1985 роках, також був головою Італійської єпископської конференції. Як цінний проповідник і чоловік великого духу, він провів численні серії реколекцій, особливо для богопосвячених осіб та священиків. Після виходу 1989 року на пенсію жив у монастирі босих кармелітів  у Бокка-ді-Магра, неподалік від Ла-Спеція, де і помер з стані святості 21 червня 1998 року. У 2014 році в Туріні розпочато процес його беатифікації.

 

«Бути пастирем означає бути постійно доступним, жити непередбачуваним життям, життям, присвяченим законам спасіння, відповідно до логіки милосердя, життям, відкритим на несподіванки, яке сповнене Божою силою; це означає стати невтомним дарувальником прощення, правди, любові, щоб кошара перебувала в єдності й мирі, а також у сердечній спільності духу й братерства взаємних конкретних здобутків».